Як знайти українця?

Стерта графа

Із часу ліквідації графи «національність» у свідоцтві про народження в Україні народилося понад 11 мільйонів дітей. Хто вони за національністю? Скільки серед них українців, росіян, білорусів, вірменів, євреїв? У їхніх свідоцтвах про народження не вказана національність їхнiх батьків. Чому нова влада не повертає громадянам України вкрадену у них національність, вперто ігноруючи багатотисячні звернення з цього питання?!

Крiм того, глибокої національної прив’язаності навчав видатний єврейський діяч Володимир Жаботинський: «Життя довело, що все буття держави, наче довкола осі, приречене обертатися довкола проблеми національностей...». Видатний українець Іван Франко на початку ХХ століття наголошував: «Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації».

«Сотні років за часів колоніального перебування України в складі Російської та інших імперій колонізатори намагались різноманітними способами знищити національну ідентичність українців. Заборонялося вживання української мови на офіційному рівні, в церковному богослужінні, навчанні в освітніх закладах, використанні в закладах культури, виданні українських книжок, журналів, газет, — йдеться у зверненні руху «Українці — етнічна нація». — Самих українців iз метою асиміляції принизливо називали «малоросами», «молодшими братами» та іншими образливими словами».

А після набуття незалежності пострадянська комуністично-партійна номенклатура, яка залишилась при владі, продовжувала процес денаціоналізації українського етносу. У результаті такої «багатовекторної» політики українці юридично перестали існувати. Так, 26 червня 1992 року комуністична більшість (так звана «група 239») Верховної Ради України прийняла Постанову «Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження...», якою, в порушення принципу верховенства права, закріпленого в міжнародних правових актах ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, вилучила графу «національність» з українського паспорта.

Щоправда, зберегли у свідоцтві про народження зазначення національності батьків дитини, а у свідоцтві про шлюб — національність подружжя. Це давало можливість відстежувати тенденції щодо етнічної структури населення України в майбутньому. Упродовж десяти років зазначена постанова Верховної Ради України врегульовувала, нехай і в обмеженому вигляді, обрання національності громадянами України відповідно до записів у свідоцтві про народження. У 2001 році вперше в незалежній Україні був проведений перепис її населення, який засвідчив, що корінна нація українців складає 37 541 700 осіб, або 77,8 відсотка від загальної кількості населення (росіяни — 17,3 відсотка, білоруси — 0,6, молдовани — 0,5, кримські татари — 0,5, болгари — 0,4, угорці — 0,3, румуни — 0,3, євреї — 0,2 відсотка).

Щоб канули в Лету?

12 вересня 2002 року став «чорним днем» для українців. Кабінет Міністрів України, очолюваний Анатолієм Кінахом, зі згоди Президента Леоніда Кучми прийняв Постанову №1367, якою вилучив зі свідоцтва про народження запис про національність батьків, а зі свідоцтва про шлюб — національність подружжя. На порушення Конституції України та міжнародних правових актів уряд Кінаха, не маючи на те повноважень, скасував вищезазначену постанову Верховної Ради України. Безпрецедентний випадок в історії незалежної України! 10 листопада 2010 року Кабінет Міністрів України на чолі з уродженцем Росії Миколою Азаровим прийняв Постанову № 1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків...», якою завершив процес денаціоналізації українців, вилучивши графу «національність» з усіх бланків про державну реєстрацію. Таким чином, уряд Азарова позбавив 46 мільйонів громадян України (з яких 37 мільйонів етнічних українців) права вказувати в реєстраційних документах свою національність.

Виходить, що уряди, очолювані Кінахом і Азаровим, а також президенти Кучма і Янукович здійснили юридичний етноцид українців. Адже на даний час, із юридичної точки зору, українська нація і українці за національністю де-юре не існують. В Україні вперто і цілеспрямовано стирається будь-яка різниця між іноземцями і етнічним українцями, які є корінною нацією України.

Знайшлися «розумники» в уряді, у тому числі й у нинішньому, а також «правозахисники» і «вчені», які вважають, що відсутність запису про етнічне походження громадян відповідає сучасним нормам захисту прав і свобод людини і громадянина. На їхню думку, під терміном «національність» у світовій правовій традиції розуміється синонім поняття «громадянство», але забувають при цьому про запис у реєстраційних документах щодо етнічної, а в деяких країнах і конфесійно-релігійної приналежності громадян! Деякі «мудреці» і навіть державні інститути в нашій державі вивели теорію про народження в Україні так званої «української політичної нації». Очевидно, виконують, і не безкоштовно, завдання тих, хто прагне асимілювати корінні народи.

Вимоги руху

На сьогодні Україна — єдина країна в Раді Європи і світі, де громадяни позбавлені права мати запис про свою національність у державних реєстраційних документах. Отже, координаційна рада руху «Українці — етнічна нація» закликає всіх, хто вважає себе українцем за національністю, а також представників національних меншин, — об’єднати зусилля для повернення нашим громадянам права на добровільний запис своєї національної ідентичності в державних реєстраційних документах. Засновники руху переконані, що добровільна ідентифікація за національною ознакою, окрім відновлення історичної справедливості для української нації, стане в пригоді й усім без винятку представникам національних меншин, які проживають в Україні. Адже вони отримають реальне юридичне право вимагати від уряду забезпечувати їхні культурні та освітні потреби, закріплені в Конституції України.

Наразі кадрова політика, яку нова влада проводить в Україні, є цинічним приниженням української нації, — зазначають учасники руху. За зразок виваженої національної політики в національній державі вони пропонують узяти Ізраїль, де виступи проти державної мови, релігії, всього національного, а також «сумніви» щодо статусу державоутворюючої нації мають переслідуватись Законом. «Панове керманичі, пам’ятайте, що ціною життів Національних Героїв «Небесної сотні» ви отримали владу і знаходитесь до цього часу при владі, завдяки кращим синам і донькам України, які захищають Батьківщину від російського агресора на чолі з Путіним у неоголошеній війні», — йдеться у зверненні.

Виходячи з вищезазначеного, координаційна рада руху звертається до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України і наполягає на кількох речах. Передовсім, щоб відповідно до наявних процедур подати до ООН заяву про приєднання України до Декларації ООН «Про права корінних народів» та ратифікувати її, щоб вона відповідно до ст. 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Також пропонується закріпити в Конституції України положення про те, що українці є корінною (титульною) нацією, а Україна — національною державою. Звісно ж, повернути етнічним українцям і представникам національних меншин України право мати запис про національність у реєстраційних державних документах. Окрім цього, провести в 2016 році перепис населення в Україні з обов’язковим зазначенням графи «національність» у переписному листі.