Сонцеворот «Леля» у Лубнах

Особливість цього самобутнього народного фестивалю, започаткованого сім років тому полтавськими підприємцями-фермерами, — жодних вікових чи просторових обмежень. Український дух та щире усвідомлення приналежності до свого українського коріння — вільна перепустка для кожного з учасників. До фіналу в Лубнах, звісно, відібрали кращих iз кращих.

Починалося все кілька років тому з невеличкої еко-містерії, — розчищення й облаштування старого сільського дендропарку, — супроводжуваної кількома мистецькими акціями. З особистої ініціативи фермера Володимира Ярошенка справді народний (бо й досі спонсорується приватними особами та підприємцями-земляками) фестиваль набув нових якостей і масштабу, перетворившись на вільний мистецький майданчик для поетів, музикантів та етно-художників, що не обмежують Україну географічними параметрами.

Піднесення і щем

Основне місце проведення еко-фестивалю «Лель» цього року — дитячий парк імені Донченка в Лубнах. Зацікавлені охопити всі мистецькі акції фесту, ми встигли побувати і в РБК, і на стадіоні, і, звичайно, на заключному гала-концерті призерів. Не присідали по 6-8 годин, але воно було того варте!

Старт фестивалю — фінал авторської пісні та авторського вірша у тому ж таки авторському виконанні. Щирі сльози котяться по обличчах сентиментальних жінок і стриманих чоловіків. Не дивно — цього року більшість авторів присвятили свої твори тим близьким і незнайомим воїнам та волонтерам, які ціною власних життів, здоров’я і спокою заплатили і продовжують оплачувати спокій і волю України. Звісно, здебільшого місцеві, лубенські, поети та виконавиці, але й не менш талановиті гості — лазірківчани, багачанці, глобинці... Безумовно, розчулив і сподобався глядачам виступ квартету «Берест» (село Скибівщина, Великобагачанського району). Пісня «Рідній моїй Україні» у їх виконанні прозвучала світлим поминальним передзвоном за всіма убієнними на нашій багатостраждальній землі. Схвилював і виступ лубенки Наталії Сокольцової, її авторська пісня «Наливалися кров’ю маки». Отож — десятка фаналістів, у кожного по два твори і — таємна нарада журі, результати якої стали відомі лише за два дні. Яка інтрига!..

Люди в чорному та вишитому

20 червня, субота. Фінішує українська естрадна пісня та оригінальна рок-частина. Лубни, Полтава, Пирятин, Семенівка, Гребінка, Терни, Гадяч... Пісні — од відомих, на кшталт «Як тебе не любити, Києве мій», до експериментальних авторських та народно-глибинних. Зворушила і прогнала всім мурашок під шкірою пронизлива «Ой, місяченьку» — її юна виконавиця із села Радалівка виконала акапельно. Порадував і злагоджений самобутній пирятинський гурт «Вайомінг». Особливе захоплення у глядачів та членів журі викликав акомпанемент на інструменті іспанського походження під назвою кахон: схожий на шпаківню, а звучить, наче барабан.

А після обіду в парк почали з’їжджатися колоритні рок-виконавці. Себто хлопці у шкіряних косухах, дівчата у фольк-прикрасах, загалом — люди в чорному та вишитому. Люди, попри всі свої тату та пірсинги, щирі й відкриті. І, як підтвердила активність глядачів, цікавіші всім, ніж пересічні провінційні обивателі, що звикли звинувачувати їх у примітивізмі. Отож, відкриваємо для себе «лель-рок»! До речі, рок-частину фестивалю вже третій рік поспіль проводять саме в Лубнах. Рок на етно-фестивалі — винятково український, тексти — глибокі, сучасні, з виразним національним колоритом. Цього дня на суд глядачів приїхали представити авторські композиції полтавські гурти «Майор Пронін», «Дідько лисий», «Дель Тора» та «Трикстер», гадяцький «Подих Емілі» та лубенський «ParadoX».

Більшість заявлених гуртів на фестивалі уже не вперше. Молодий, прогресивний панк-рок-колектив «Подих Емілі», створений лише минулого року, сподобався вокалом, тату соліста і гарними, романтично-роковими текстами: «Жити тобою — це все одно, що мить...».

Вразив силою ударних «МП» (має цьогоріч 20-річний ювілей!). Піснi «Переможців не судять» і «Таке її кохання» викликали у слухачів щиру глибоку задуму. Адже, як стверджують автори, «на війні переможців нема». Чимось глибинним і тогосвітнім, праслов’янським війнуло від виступу гурту «Трикстер». Не випадково й у власній назві музиканти «Т» зобразили старовинним рунічним тризубом. Соліст гурту відверто заявив, що нова ера, що вступила в силу на нашій землі, підняла з неї багато нечесті, з якою, як відомо, потрібно боротися, боротися і ще раз — боротися...

Група «Дідько Лисий» (death metal, oldschool), що виникла на руїнах гурту «Апартеид», попри традиційний для себе важкий чорний метал, п’ять років тому перейшла на суто українські тексти, що і підтвердила своїм останнім виступом. Найбільше захоплення у публіки викликав її блискучий бас-гітарист Slavon Hort.

Принципово патріотича рок-ватага «Дель Тора» — пісні з елементами готики, етно-фолку та нотами хард-кору. Свого часу ці хлопці виступали разом із «Гайдамаками» та «Плачем Єремії». Як зазначив у своєму виступі один із хлопців гурту, «ДельТора», асоціюючись з непорушною твердинею, стоїть попри всі бурі і негаразди. Вона, як і Україна, була, є і буде.

Фінальний торт: 100 відсотків сала

Виставка виробів народної творчості, фінал номінації виконавців народної пісні, майстер-класи народних ремесел, гала-концерт, нагородження переможців, подяки — спонсорам та меценатам... Найфеєричніша ексклюзивна подія фестивалю — презентація торта із сала, здобреного часничком, хроном та приправами, виготовленого майстрами місцевого кулінарного підприємства «Гармонія». Подія створила справжній фурор серед публіки, а скуштувати екзотичний продукт могли всі бажаючі.

А народну пісню тут таки варто було почути. Голоси — щирі й дзвінкі, від зовсім юних до поважних і статечних. Костюми на всяк смак і вподобання: і жовто-блакитні патріотичні, і тендітні фолькові, вишиті-мережані. А ще — слова. Чомусь найбільше запам’яталося: «Земля важка — у ній багато зброї. Земля легка — у ній лежать герої» хорового колективу з Радалівки Глобинського району.

Можна згадати про організаторів, журі і звукооператорів, які наприкiнцi фесту від утоми й насиченості виступів буквально падали з ніг... В окремі моменти дійства цікаво було спостерігати за випадковими перехожими, що жваво снували «з базарю — на базарь», зупинялися у припаркових кущах акації і, забувши про торби та вело-коней, зачаровано слухали свою, рідну пісню. Отож головна мета заходу — збереження та розвиток української культури — організаторам вдалася.

А переможцями шостого Всеукраїнського еко-фестивалю «Лель» стали по номінаціях:

Краща естрадна пісня — Даша Дашевська, квартет «Сузір’я» з села Терни.

Краща авторська пісня — квартет «Берест» (Скибівщина).

Краща народна пісня — тріо «Калинонька» (Гребінка), «Сузір’я» (Терни), Аня Дробжева (Гребінка), «Подоляни» (Семенівка).

Кращий вірш — Олександр Печора (Лубни), Ілона Павленко (Лазірки), Борис Кононенко (Духове).

Кращий весільний рушник — Галина Гойда, Ольга Закорка.

Краща пісня серед фолк-рок-виконавців — гурт «Майор Пронін» (Полтава), гурт «Вайомінг» (Пирятин), гурт «Трікстер» (Лубни).

Кращий виріб майстрів народної творчості — Світлана Пазич (Лубни) за неймовірні диво-дерева, Антон Алексєєнко (Засулля) за сакральні вироби з глини та Марина Ігнатчик (Лубни) за неймовірні ляльки-мотанки.