«Болять воєнні реалії, бо маю рідню в Луганську»

26.06.2015
«Болять воєнні реалії, бо маю рідню в Луганську»

Костянтин Грубич. (з власного архіву.)

«Донбас: чесно» — це суспільно-політичне ток-шоу, яке глядачі мають змогу дивитися в ефірі Київської державної (КДРТРК, Центральний канал) та інших регіональних і обласних телерадіокомпаній. Головна мета нового медійного продукту — показати справжнє життя у прифронтовому Донбасі. Адже центральні топові канали, окрім новин, мало зачіпають цю тему або висвітлюють проблеми однобоко. Про намагання бути максимально відвертим і об’єктивним у проекті, який виробляє громадська організація «Телекритика» у партнерстві з Асоціацією польських журналістів у рамках Польсько-канадської програми підтримки демократії, — наша розмова з ведучим «Донбас: чесно» Костянтином Грубичем.

— Костянтине, багато хто пам’ятає вас як ведучого телепрограми про якість товарів та послуг «Знак якості». Зараз — просто радикальна зміна вектора. Чому? Наскільки вам близька суспільно-політична тематика?

— Не називаю свою нинішню роботу зміною вектора. На мені ж не написано, що я якась бронзова деталька в якомусь механізмі і виконую якусь функцію. По-перше, я журналіст, працював у різних жанрах, вів різну тематику. Не один рік працював у ТСН, де зміна вектора в мене була щодня: сьогодні горять склади, завтра — летять у космос, а післязавтра — ще щось відбувається. По-друге, я громадянин (і цим усе сказано), а тому не можу залишатися осторонь того, що відбувається в країні. Я радий, що мені «Телекритика» запропонувала співпрацю, запримітили мою здатність професійно змінювати вектор. Для мене це показник того, що мене цінують. Знаєте, для журналіста, а тим паче вже з певним досвідом, це багато чого вартує. Думаю, мої колеги зрозуміють, про що я кажу...

— Чи не складно переорієнтуватися на дуже серйозну тематику?

— Я продовжую викладати в Київському національному університеті культури і мистецтв, записую на СТБ сюжети для проекту «Все буде добре». Але щодня живу і подіями, які відбуваються на сході країни, говорю про це в колі своєї сім’ї, з друзями. Коли почав про це говорити у студії «Донбас: чесно», — розмови стали органічним продовженням моїх повсякденних упродовж останнього року міркувань. Мені болять ці воєнні реалії ще й тому, що в мене є родичі в Луганську, з найближчих. Я там був багато разів: у власних справах, у відрядженнях на заводах, ще будучи керівником та інспектором з якості в «Знакові...». Словом, неначе дуже добре знаю тих людей. Але той розгул бандитизму, який там зараз відбувається, ну це ж злого джина випустили з пляшки!

— Програма «Донбас: чесно» транслюється наживо. Прямий ефір — це завжди складніше, ніж варіант, коли можна щось змонтувати. Чи складно залучати експертів? Чи охоче вони йдуть на не центральний канал, навіть якщо саме так його назвали?

— Це не найтяжча частина нашої журналістської роботи. Із цим щодня стикаються редактори і журналісти на десятках каналів чи проектах. Така специфіка. Звичайно, певні ризики є завжди і часом буває важкувато, проте ми до такого готові, бо намагаємося все прораховувати. Нашими експертами в студії були речник СБУ Олена Гітлянська, народні депутати Ірина Геращенко й Наталя Веселова, волонтери й колеги-журналісти.

— Хто визначає теми кожного випуску проекту?

— Я є ведучим і співавтором сценарію, а робота над проектом, зрозуміло, колективна.

Не скажу, що ми щоразу всі збираємося в одному місці. Із нинішніми технологіями — аби тільки був інтернет. Всього заплановано 8 випусків ток-шоу — по одному кожного третього тижня. Узагалі, проект розрахований до кінця року, та ми не виключаємо, що може бути і продовження. Побачимо. Узагалі, перша тема у нас була загальна, я б сказав, філософська — «Почути Донбас». Це було закликом, який українці насправді чули ще задовго до Революції гідності, чують його і тепер, коли частина Донбасу у вогні війни. В цілому, наша головна мета — не вдаватися до звичайної описовості тамтешнього явища чи ситуації, подаючи синхрони від людей і чиновників, а аналізувати. Хоча у кожній темі, в наповненні кожного випуску має бути драматургія, конкретні випадки. Бо ми хочемо масштабно показати, чим нині живе прифронтовий Донбас та які проблеми має місцеве населення. А кінцева мета — домогтися вирішення нагальних для людей питань, донісши їх через медіа до влади.

— Які корективи робите у проекті після перших випусків?

— Наш проект не може бути в усіх на вустах, бо виходить не на рейтинговому загальнонаціональному каналі. Утім схвальних відгуків уже дуже багато. Дуже добре, що випуски можна переглянути в інтернет-мережі. Наш проект є справді дуже потрібним і важливим сьогодні. Ми будемо ще ближчими до людей. Розповідали про систему перепусток та відбудови житла на Донбасі. Саме на часі — тема про місцеві вибори: як вони насправді відбуватимуться, ну, хоча б на українській частині, адже далі — все дуже і дуже сумно...

До речі, сюжети для програми «Донбас: чесно» готують 40 регіональних журналістів (16 тележурналістів та 24 представники преси й онлайн-ЗМІ) у партнерстві з обласними державними телерадіокомпаніями. Всі вони перед відрядженнями на Донбас проходять тренінги з безпеки роботи в зоні воєнного конфлікту та дотримання журналістських стандартів при висвітленні подібних тем. Перший тренінг провели польський журналіст і політолог Павел Боболович, який неодноразово бував у відрядженнях на Донбасі, та Еміне Зіяєтдінова, кримська журналістка і сертифікований Міжнародною федерацією журналістів тренер із безпеки роботи в зонах воєнних дій. Роман Шутов, експерт із моніторингу російської пропаганди, консультує з питань уникнення у матеріалах так званої мови ворожнечі, коли журналісти пишуть і показують про конфлікт на cході України.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>