«Болять воєнні реалії, бо маю рідню в Луганську»

— Костянтине, багато хто пам’ятає вас як ведучого телепрограми про якість товарів та послуг «Знак якості». Зараз — просто радикальна зміна вектора. Чому? Наскільки вам близька суспільно-політична тематика?

— Не називаю свою нинішню роботу зміною вектора. На мені ж не написано, що я якась бронзова деталька в якомусь механізмі і виконую якусь функцію. По-перше, я журналіст, працював у різних жанрах, вів різну тематику. Не один рік працював у ТСН, де зміна вектора в мене була щодня: сьогодні горять склади, завтра — летять у космос, а післязавтра — ще щось відбувається. По-друге, я громадянин (і цим усе сказано), а тому не можу залишатися осторонь того, що відбувається в країні. Я радий, що мені «Телекритика» запропонувала співпрацю, запримітили мою здатність професійно змінювати вектор. Для мене це показник того, що мене цінують. Знаєте, для журналіста, а тим паче вже з певним досвідом, це багато чого вартує. Думаю, мої колеги зрозуміють, про що я кажу...

— Чи не складно переорієнтуватися на дуже серйозну тематику?

— Я продовжую викладати в Київському національному університеті культури і мистецтв, записую на СТБ сюжети для проекту «Все буде добре». Але щодня живу і подіями, які відбуваються на сході країни, говорю про це в колі своєї сім’ї, з друзями. Коли почав про це говорити у студії «Донбас: чесно», — розмови стали органічним продовженням моїх повсякденних упродовж останнього року міркувань. Мені болять ці воєнні реалії ще й тому, що в мене є родичі в Луганську, з найближчих. Я там був багато разів: у власних справах, у відрядженнях на заводах, ще будучи керівником та інспектором з якості в «Знакові...». Словом, неначе дуже добре знаю тих людей. Але той розгул бандитизму, який там зараз відбувається, ну це ж злого джина випустили з пляшки!

— Програма «Донбас: чесно» транслюється наживо. Прямий ефір — це завжди складніше, ніж варіант, коли можна щось змонтувати. Чи складно залучати експертів? Чи охоче вони йдуть на не центральний канал, навіть якщо саме так його назвали?

— Це не найтяжча частина нашої журналістської роботи. Із цим щодня стикаються редактори і журналісти на десятках каналів чи проектах. Така специфіка. Звичайно, певні ризики є завжди і часом буває важкувато, проте ми до такого готові, бо намагаємося все прораховувати. Нашими експертами в студії були речник СБУ Олена Гітлянська, народні депутати Ірина Геращенко й Наталя Веселова, волонтери й колеги-журналісти.

— Хто визначає теми кожного випуску проекту?

— Я є ведучим і співавтором сценарію, а робота над проектом, зрозуміло, колективна.

Не скажу, що ми щоразу всі збираємося в одному місці. Із нинішніми технологіями — аби тільки був інтернет. Всього заплановано 8 випусків ток-шоу — по одному кожного третього тижня. Узагалі, проект розрахований до кінця року, та ми не виключаємо, що може бути і продовження. Побачимо. Узагалі, перша тема у нас була загальна, я б сказав, філософська — «Почути Донбас». Це було закликом, який українці насправді чули ще задовго до Революції гідності, чують його і тепер, коли частина Донбасу у вогні війни. В цілому, наша головна мета — не вдаватися до звичайної описовості тамтешнього явища чи ситуації, подаючи синхрони від людей і чиновників, а аналізувати. Хоча у кожній темі, в наповненні кожного випуску має бути драматургія, конкретні випадки. Бо ми хочемо масштабно показати, чим нині живе прифронтовий Донбас та які проблеми має місцеве населення. А кінцева мета — домогтися вирішення нагальних для людей питань, донісши їх через медіа до влади.

— Які корективи робите у проекті після перших випусків?

— Наш проект не може бути в усіх на вустах, бо виходить не на рейтинговому загальнонаціональному каналі. Утім схвальних відгуків уже дуже багато. Дуже добре, що випуски можна переглянути в інтернет-мережі. Наш проект є справді дуже потрібним і важливим сьогодні. Ми будемо ще ближчими до людей. Розповідали про систему перепусток та відбудови житла на Донбасі. Саме на часі — тема про місцеві вибори: як вони насправді відбуватимуться, ну, хоча б на українській частині, адже далі — все дуже і дуже сумно...

До речі, сюжети для програми «Донбас: чесно» готують 40 регіональних журналістів (16 тележурналістів та 24 представники преси й онлайн-ЗМІ) у партнерстві з обласними державними телерадіокомпаніями. Всі вони перед відрядженнями на Донбас проходять тренінги з безпеки роботи в зоні воєнного конфлікту та дотримання журналістських стандартів при висвітленні подібних тем. Перший тренінг провели польський журналіст і політолог Павел Боболович, який неодноразово бував у відрядженнях на Донбасі, та Еміне Зіяєтдінова, кримська журналістка і сертифікований Міжнародною федерацією журналістів тренер із безпеки роботи в зонах воєнних дій. Роман Шутов, експерт із моніторингу російської пропаганди, консультує з питань уникнення у матеріалах так званої мови ворожнечі, коли журналісти пишуть і показують про конфлікт на cході України.