Такі різні гімни

Поки у боротьбу за нагороди Європейських ігор вступають нові й нові українські атлети, ті, хто «відборовся», вже повертаються додому — прилетіли греко-римські борці та каратисти. І до майбутніх стартів готуватися треба, та й від гріха подалі, адже спокус у Баку чимало. Недарма ж збірну Азербайджану жартома називають «міні-збірною України»... Не дуже зрозуміло? Читайте далі.

Гімнасти — скрізь українці

...Слідом за ранковою «бронзою» четвертого дня змагань наші синхроністки здобули в понеділок ще одну нагороду такого ж ґатунку. Цього разу в команді (Валерія Апрелєва, Валерія Бережна, Олександра Філоненко, Вероніка Гришко, Аліна Шинкаренко, Мар’яна Серіхова, Катерина Ткачова, Ганна Єсіпова, Єлизавета Яхно, Яна Нарєжна). Відзначимо, що Яна й Ліза стали вже дворазовими призерками Ігор.

Але сподівалися ми на «золото». І чекали його від гімнастів.

Рівно два місяці тому у французькому Монпельє Олег Верняєв вперше в кар’єрі став абсолютним чемпіоном Європи зі спортивної гімнастики, назбиравши ще й торбину найвищих нагород в окремих вправах. Повторення успіху в Баку ми очікували, щоправда, обережно. Адже на Євро він виступав із травмою. «Від виступів на Євроіграх можна було й відмовитися, та й ногу на 100 відсотків не залікував. Та для мене, що більше стартів, то краще. Впевненіше почуваюся», — казав Олег.

І, підлікувавши травму, разом із товаришами, олімпійським призером Ігорем Радивиловим та Микитою Єрмаком, упевнено виграв перший день кваліфікації у командних змаганнях.

Та чомусь не дуже охоче хочуть бачити на вищій сходинці бакинських п’єдесталів саме українців судді змагань. Жодних звинувачень, винятково суб’єктивна думка. Командну першість виграли росіяни — сума балів 178,963. Наші хлопці — «срібні» (177,429), за ними азербайджанці (174,195).

Хоча такої кількості погрішносей, що їх припустився Ельдар Сафаров, давно не доводилося спостерігати. «Витягли» партнери — екс-українці Олег Степко та Петро Пахнюк, котрій минулого року зі скандалом перейшли під прапор з ісламським напівмісяцем.

Загалом же із дев’яти призерів відразу шестеро виявилися українців! Ось тільки троє справжніх, «діючих», а двоє «кавказьких» і один «руський» -— Микола Куксенков, ще перебіжчик із Києва.

Донецьк дав жару

І все ж, попри незримий спротив долі й інших людей, ми таки дочекалися «золота». У всіх восьми вагових категоріях турніру з вільної боротьби були заявлені українки, і першого ж змагального дня троє боролися за медалі. Найтитулованіша з них, чемпіонка світу та Європи 2013 року Аліна Махиня-Стадник, і дісталася фіналу (до 69 кг). На відміну від борців-чоловіків, впевнено виграла його у ізраїльтянки Ілани Кратиш. Нарешті у восьмитисячному Палаці спорту імені Гейдара Алієва пролунав гімн України! До сліз зворушливо підспівувала на вершині п’єдесталу наша перша чемпіонка Ігор, із золотою медаллю на грудях і віночком (у національних кольорах) на голові. І це — дівчина з Донецька! Яка, щоправда, тепер представляє Хмельницький.

Та сльози все ж були. Навіть під час «післяматчевого» інтерв’ю вони зрадницьки бриніли на очах Тетяни Кіт. Незважаючи на поразку у чвертьфіналі від шведки Маттсон, срібна призерка минулорічного молодіжного ЧС, таки продерлася до «бронзового» фіналу (до 55 кг). Де, вже майже без варіантів, поступилася Наталії Синишин — черговій «новій азербайджанці». До 2013 року вона успішно захищала честь України — дворазова бронзова призерка світових першостей (2006 и 2007), «золото» (2009 та 2012), «срібло» (2007) й «бронза» (2008) на чемпіонатах європейських. Та два роки тому її (як, до речі, й Аліну Махиню), «атакували» азербайджанські «скаути». Наталка пресингу не витримала і громадянство поміняла, Аліна ж тоді рішуче агентів послала... назад: «Виступатиму за Україну!» Тепер кавказці, певне, кусають лікті, і вже напевне готують нові пропозиції. Цікаво, що народилася Махиня у... Росії, в Читі, коли ж їй виповнилося три рочки, сім’я переїхала до України.

«Нові азербайджанці»

Могла бути ще медаль, але Оксана Гергель у сутичці за третє місце (до 60 кг) програла болгарці Юсейн.

Образливо коротким був турнірний шлях Олександри Когут (до 48 кг). Чемпіонка світу-2010, чотириразова призерка ЧЄ упевнено пройшовши кваліфікацію і британку Ретіган, припинила боротьбу вже в 1/8 фіналу, поступившись німкені Шелен. А перемогла тут ще одна колишня українка, ще одна Стадник — Марія.

Ні, вони з Махинею не родичі, це її дівоче прізвище. Щоправда, все ж трішки «породичалися»: свого часу Маша вийшла заміж за хмельничанина-однофамільця Андрія Стадника (срібного призера ОІ-2008 у Пекіні), а Аліна — за його брата Романа, й теж стала Стадник.

Марія — вже «стара азербайджанка». Ще 2007-го, образившись на тренерів української збірної, вона перебралася у «нафтову республіку», двічі виступала за неї на Олімпіадах («бронза» 2008, «срібло» 2012). А Аліна, після розлучення з Романом, вирішила повернути дівоче прізвище й стала Махинею-Стадник. Така ось «санта-барбара»...

... Цікаво, що після перемоги на Іграх, Марія Стадник також співала: вперше у «кавказькій» кар’єрі — гімн Азербайджану. Звичайно ж, вийшло не так зворушливо, як у куми (Аліна є хрещеною Марічкиної доньки Соломії), та й деякі слова, за власним зізнанням, плутала.

День п’ятий. Знову проти своїх

...Учорашній день не склався зранку. Єлизавета Яхно, кваліфікувавшись до фіналу синхронниць-солісток з третьою сумою балів, у медальних змаганнях посіла тільки четверте місце.

На жаль, без медалей залишилися й наші стрілки Олег Царьков та Сергій Куліш: у фіналі стрільби із пневматичної гвинтівки на 10м у вони посіли 4 та 8 місця відповідно.

Також учора вдень на веслувальному каналі у мальовничому Мінгечевірі за нагороди змагалися наші веслярі. Україна була представлена відразу в чотирьох фіналах: олімпійський чемпіон каноїст Юрій Чебан (200 м) вийшов туди з третім результатом (38.790), а у вирішальному запливі фінішував на восьмій позиції. Переміг литовець Генрікас Жустаустас.

З другим часом (37.439) на дистанції 200 м відібралися до фіналу Марія Повх і Анастасія Тодорова (байдарки-двійки). І зрештою стали бронзовими призерками з результатом 37.719. «Золото» тут у Маргарити Махнєвої й Марини Литвинчук з Білорусі (37,399), «срібло» — у представниць Сербії Ніколіни та Олівейри Молдован (37,699).

«Це була коротка дистанція і пройшли ми її на одному диханні. Тобто, можна сказати, що на старті вдихнули, а на фініші — видихнули. Пройшов певний час, поки ми усвідомили, що стали призерками I Європейських ігор. Суперниці були сильними, найвищого рівня, але ми довели, що ні в чому їм не поступаємось», — сказала після фініщу Марія Повх.

У вирішальних змаганнях байдарочниць-одиночниць (ті ж 200 м) наша молода Світлана Римкевич (сьомий результат у півфіналі — 42.064) спробувала скласти конкуренцію колишній «нашій», а тепер азербайджанці Осипенко-Радомській (перший час у півфіналі (40.163). Підсумок: Римкевич — восьма у фіналі В, а олімпійська чемпіонка Осипенко-Радомська — сьома в головному фіналі. Тут скаути Азербайджану помилилися... «Золото» — в польки Марти Вальцинкевич.

Ще торік, влітку, чоловік і тренер Інни Дмитро Радомський натякав, що вона може взагалі завершити кар’єру, або... перейти до іншої збірної. Принаймні заяву на звільнення з української олімпійська чемпіонка написала завчасно. Втілився у життя другий варіант...

На 14-му місці завершив чоловічу гонку байдарочників-одиночок на 5000 м Віталій Цуркан, показавши час 21:50.95.

P.S. Про масову зміну українського спортивного громадянства на Азербайджанське перед І Євроіграми читайте в окремому матеріалі «УМ» згодом.