Кому стіна, а кому мати рідна

Історія iз захисним валом на українсько-російському кордоні починалася рік тому як широкий жест тоді ще «губернатора» Дніпропетровщини Ігоря Коломойського. Обстоюючи свою ідею, він у першу чергу апелював до ізраїльського досвіду. На кордоні з Палестинською автономією захисний кордон дозволяє ізраїльтянам доволі ефективно боротися з бойовиками. Недарма колишній прем’єр Ізраїлю Аріель Шарон так висловився про одну з найвідоміших стін у світі: «Її побудував террор».

Суть проекту Коломойського полягала у встановленні на кордоні з РФ системи загороджувальних інженерних споруд для забезпечення контролю за переміщенням товарів, транспорту та людей. Довжина стіни мала становити 1920 км. Приблизна вартість проекту — 100 мільйонів євро, а тривалість спорудження — 5-6 місяців. Стіна повинна була бути зі зварної оцинкованої сітки 2-метрової висоти, обплетеної колючим дротом. Як додаткові засоби захисту передбачались протипіхотні міни, рови, пости спостереження з сигнальними ракетами і, можливо, електричний струм. Початком втіленням стіни у життя став «рів Тарути»: штучне урвище 4-метрової ширини і 2-метрової глибини, розташоване уздовж частини сухопутного кордону по східній межі Донеччини. Однак усі ці плани згодом зазнали суттєвої корекції. Тепер це цілковито державний проект, який, щоправда, пробуксовує.

Уряд сказав: упораємося

Зайнятись подібного роду меценатством (хоча навряд чи пан Ігор справді планував використати на проект власні кошти) Коломойському не судилося. Без президентської візи будівництво було неможливим. Ініціатива перейшла до уряду. «Стіну» офіційно назвали «Європейським валом».

12 вересня 2014-го Кабмін виділив на проект 100 мільйонів гривень. 15 жовтня міністр Кабмiну Остап Семерак повідомив про надходження нового траншу — у 7 мільйонів гривень. 8 листопада уряд додав до цієї суми ще 6 мільйонів.

Слід зауважити, що правову базу під будівництво підігнали пізніше: лише 19 листопада Кабмін затвердив положення про одностороннє позначення українсько-російського кордону.

А потім сталося дещо дивне. Взимку 2014/2015 рр. про «Стіну» (котра «Вал») урядовці не згадували — проект заморозили, а за витраченi невідомо на що 113 мільйонiв гривень ніхто не відзвітував.

За підрахунками Яценюка, тепер на облаштування кордону вже витрачено 160 мільйонів. Що ж, Прем’єру краще знати.

Навесні влада згадала, що кордон цієї країни не облаштований, а надворі, між іншим, — війна. 18 лютого 2015-го проект «Валу» дещо переробили. Під час відвідування міжнародного пункту пропуску «Сеньківка» в Чернігівській області наприкінці травня глава уряду заявив, що в цілому загальна вартість проекту «Європейський вал» становить уже 4 млрд. грн. (а не 1 млрд. доларів), з яких 2 млрд. грн. піде на придбання електронних систем стеження і контролю, а 1,5 млрд. — на будівельні роботи.

Яценюк підкреслив, що проект має на меті дві цілі — гарантію безпеки «від проникнення російських диверсантів» і економічний аспект (створення робочих місць та підтримка вітчизняного виробника). За словами Прем’єра, «до 2018 року весь українсько-російський кордон буде побудований».

«З цих 4 млрд. грн. 1,5 мільярда повернуться в державний бюджет у вигляді податків, адже до реалізації проекту залучені в основному українські підприємства, які не тільки виконують будівельно-монтажні роботи, а й виробляють техніку, що буде стояти на державному кордоні України», — пообіцяв Яценюк.

Ключовою особливістю нового проекту є ставка на установку електронних систем контролю кордону, при цьому металеве загородження буде встановлюватися тільки навколо контрольно-пропускних пунктів. Як пояснив голова Державної прикордонної служби Віктор Назаренко, це дозволить убезпечити КПП від оточення, а також запобігти переходу кордону в обхід КПП.

Ціна питання

Паркан по всій довжині кордону з РФ зводити нерентабельно — місцеві жителі, швидше за все, розтягнуть його на сувеніри та кольоровий метал. Доведеться приставляти до кожного його метра по прикордоннику, а такої можливості немає, говорить глава уряду. Крім того, в більшості районів Донецької й Луганської областей Україна рубіж узагалі не контролює. Зате кошторис проекту вдалося зменшити вдвічі, тішиться Яценюк, — з 8,4 мільярда гривень до чотирьох. Перший мільярд надійде з бюджету протягом поточного року, інші — згодом.

При цьому Міністерство регіонального розвитку вважає за доцільне перейменувати «Європейський вал» на «Лінію гідності», адже ця споруда має асоціюватися з Революцією гідності та тими змінами, які вона привнесла, а значить, символізувати «не тільки захист держави від ворогів, а й гарантію проведення реформ, відновлення країни та привернення інвестицій», — зазначає очільник відомства Геннадій Зубко.

Наразі роботи, з урахуванням обсягів виділених коштів, сяк-так тривають, зокрема на Харківщині. Під парканом із металевої сітки потрібно заливати великий шар бетону — аби убезпечитися від підкопів, облаштовувати рови й бруствери, паралельно до «Стіни» прокладати рокадну дорогу.

Крім іншого, реалізації проекту на кордоні заважає право власності на землю, по якій проходить «Вал»: часто з селянами потрібно домовлятися про роботу на їхніх ділянках.

Як розповів журналістам директор держпідприємства «Дирекція з будівництва та облаштування та обслуговування прикордонної інфраструктури України» полковник Ігор Полуденко, до кінця 2015 року передбачається виділення на проект 300 млн. грн. На ці гроші мають облаштувати 385,7 км протитанкових споруд, 90 км металевих загороджень, сім опорних пунктів, 214 км контрольно-слідової смуги і 214,5 км рокадних доріг.

При цьому за 2014 рік і минулий період 2015 року вже прокладено 115 км протитанкових споруд, 82 км рокадних доріг, 412 км контрольно-слідової смуги і 10 км металевих загороджень. Також встановлено 49 спостережних веж по всій ділянці державного кордону в Сумській, Чернігівській та Харківській областях, інформує сайт Newsru.ua.

Фортифікація з олiгархами

Паралельно з «Європейським валом» на кордоні реалізується проект облаштування фортифікаційних споруд на лінії розмежування територій, підконтрольних Україні, з так званими «ДНР» та «ЛНР». 11 квітня 2015-го Порошенко підписав закон про будівництво фортифікацій в особливий період, а 20 квітня були оголошені тендери на зведення оборонних споруд.

Донецька адміністрація обрала ПАТ «Азовстальбуд», де 78% акцій володіє ТОВ «Азовінтекс», а співвласниками «Азовінтексу» є колишній голова Донецької ОДА Сергій Тарута та його брат Олександр. Тим часом управління капітального будівництва Дніпропетровської ОДА акцептувало пропозиції ТОВ «Рубікон-Моноліт».

Першозасновником «Рубікона» був Григорій Козинський, який виконував будівельні проекти на замовлення одного з лідерів групи «Приват» Геннадія Боголюбова. До речі, це вже не перший тендер, який виграє «Рубікон» у межах проекту зi зведення оборонних споруд — яка б не була погода надворі, а підприємству, пов’язаному з Боголюбовим — Коломойським, вона явно сприяє.

А ось у цій історії і столичний слід: у фортифікаційних тендерах успішно взяла участь холдингова компанія «Київміськбуд», 80% акцій якої належать міській громаді, але президентом холдингу і по цей день є Ігор Кушнір — менеджер Сергія Льовочкіна. В останніх числах квітня введені до складу керівництва «Київміськбуду» представники Київради без зайвих слів ухвалили звіт холдингу, не знайшовши у його діяльності жодних порушень. Але це вже інша історія.

За повідомленням журналістів-розслідувачів із «Наших грошей», підприємство Тарути опікуватиметься постачанням блокпостів. Вартість одного опорного пункту у вигляді чотири- або восьмигранного блокпоста «Азовстальбуд» оцінив у 2,5 мільйона гривень.

Тим часом аналогічна конструкція американської фірми Hesco Defensisve Barriers коштує лише 6 тисяч доларів. США готові були постачати свою продукцію в Україну, проте українське МВС відзначило, що, хоча закордонні блокпости і мають «дещо кращі характеристики, коштують вони істотно дорожче» (!). Нині американські блокпости використовують у Саудівській Аравії, котра веде військову операцію проти терористів у Ємені.

Зараз можна залишити в стороні всі контраргументи противників фортифікаційних споруд, котрі говорять, що для початку було б незле збільшити в рази особовий склад прикордонної служби, а також перенавчити армію по-сучасному працювати на кордоні та видати їй модерну зброю. Йдеться зараз не про те, що ефективніше — рів чи стіна, струм чи вишки спостереження, протипіхотні міни вздовж кордону чи висококваліфіковані та добре екіпіровані бійці. Йдеться про доволі специфічне «освоєння» державних коштів, призначених для захисту кордону. Йдеться і про участь у цьому освоєнні олігархату — «патріотичного» і не дуже, котрий з якогось великого дива має монополію на тендери. І про те, як дисонують iз брудними оборудками відчайдушні поривання волонтерів бодай якось залатати діри у фінансуванні армії, після того як це фінансування пройшло крізь руки та кишені керівного менеджменту країни.

Саме через зрив графіків фортифікації в Донецькій області втратив пост «губернатора» генерал Олександр Кіхтенко. Принаймні це випливає зі сказаного Президентом Порошенком на недавній прес-конференції. «Найгірша ситуація в Донецькій області, там, де відповідає голова обласної державної адміністрації Кіхтенко», — сказав тоді Президент, пообіцявши, що глава військово-цивільної адміністрації Олександр Кіхтенко і брат Сергія Тарути понесуть відповідальність за зрив будівництва фортифікацій на Донбасі. Трохи раніше, 12 травня, Президент оголосив догану Кіхтенку «за неналежне здійснення у межах відповідних територій заходів, пов’язаних із будівництвом інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави».

Уже днями, після огляду ротного опорного пункту поблизу Маріуполя, глава держави зазначив, що фортифікаційні споруди на лінії розмежування на Донбасі мають бути побудовані до середини липня. За словами Порошенка, на сьогодні зведено третину об’єктів запланованих фортифікацій.