Печалька й Радка обнялися

Усе починається з того, що народжується маленька дівчинка Райлі. Найперша емоція, що виникає, — це радість. Але дуже швидко з’являються і печаль, страх, відраза та навіть гнів. Як окремі кумедні персонажі всі ці емоції в анімаційному фільмі «Думками навиворіт», який виходить у прокат, поселяються в Головному центрі управління. Там вони мають справу з пультом керування і кульками спогадів Райлі, кілька з яких — ключові. У залежності від того, яка емоція торкається матеріалізованої згадки про спілкування з батьками, гру в хокей, дружбу дівчинки — таким її ставлення до минулих подій стає у реальності.

За сюжетом, 11-річна Райлі з батьками переїздить з одного міста в інше, у великий і метушливий Сан-Франциско. Для початкового перехідного віку — це справжнє випробування. Тому в дитячому сприйнятті руйнуються усі раніше вибудувані в уяві веселкові острови стабільності і щастя: родинний — дівчинці здається, що батьки її уже не розуміють; дружби — найкраща подружка після від’їзду потоваришувала з іншою; улюбленого хокею — у новій команді всі налаштовані, здається, вороже... Емоції дівчинки, радість і печаль, непередбачувано опиняються у віддалених ділянках її свідомості — у Країні Уяви та Студії Снів... Доведеться побувати і на Звалищі забутих спогадів.

Розібратися з думками в голові підлітків оскароносний режисер Піт Доктер (попередня його філософська анімація про дорослих і дітей «Вперед і вгору») вирішив, спостерігаючи за тим, як росте і сприймає світ довкола його власна донька Еллі. Він згадує: «Коли ми почали працювати над «Думками навиворіт», моїй доні було вже 11 років, вона стала тихою і замкненою. Я мимоволі думав: «Що ж відбувається в її голові і чому вона змінюється?» Доктер згадав і як сам був ще хлопчиком: «Те, що відбувається в голові дитини, дуже важливо. Мильна бульбашка дитинства може розстанути у будь-яку хвилину. І ти опиняєшся у світі дорослих, де тебе оцінюють за твоїми вчинками і очікують від тебе певної поведінки. Ти хочеш здаватися крутим, хоча сам до кінця не розумієш, що це означає».

Режисер поєднав в анімаційній стрічці реальність і спробу зазирнути в голову дитини. Результат вийшов відмінний: діти із захопленням слідкують за пригодами Райлі, найголовніших Радки-Радості та Печальки й інших не менш колоритних емоцій; а дорослі ще й задумуються про те, що їхнім дітям досить складно призвичаюватися до життя. «Насправді цей фільм про те, що означає бути батьками, — каже продюсер Джонас Рівер. — Я сам батько, і в моєму житті було багато моментів, коли я хотів, щоб час зупинився назавжди. Але так не повинно бути. Наша батьківська мета не в тому, щоб давити і силувати, а в тому, щоб скеровувати і підказувати».

На думку Піта Доктера, ключ до щастя полягає у тому, що називати щастям. І не тільки в кіно, а й у житті. «Радість здатна вчитися, розвиватися, переоцінювати те, що вона вважає щастям, — переконаний режисер мультфільму «Думками навиворіт» від Disney-Pixar. — На початку вона думає тільки про розваги та веселощі, сміх і смачне морозиво. І у цьому немає нічого поганого. Але життя підказує, що все набагато глибше. Працюючи над фільмом, я розумів, що саме родина і близькі друзі роблять людину щасливою. Відповідно, саме з ними мені було приємно і весело спілкуватися. Хоча саме ці люди могли викликати в мене гнів, іноді я за них боявся, іноді вони мене засмучували. У цьому й полягає глибина і складність комплексу людських емоцій, які пов’язують людей».