«Декомунізація: з чого почати?» — тема дискусії, яку нещодавно провели громадська організація «Крим SOS» і Центр громадянського просвітництва «Альменда». Присутні науковці зауважили, що з цим процесом суспільство невиправдано запізнилося. Трагічний наслідок цього упущення — сьогоднішні події в Криму та на сході України. Але не все так безнадійно...
Прикладів викривленого сприйняття минулого можна навести безліч. Дуже багато їх — про кримських татар. Яскравий й одночасно моторошний приклад закоренілої радянщини наводить Марина Будзар, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Київського університету імені Бориса Грінченка: «У Трускавці кілька років тому сідаємо в таксі. Водій запитує: «Ви звідки?» — «Із Криму, приїхали зі студентами за обміном відпочити». А у відповідь чуємо: «Ааа, з Криму... А що там кримські татари, досі хочуть всіх вирізати?». Поруч сидить кримська татарка, очі в неї, як блюдця...»
В усіх радянських підручниках з історії кримського татарина вважали ворогом. І донині перетворення «гомосовєтікуса» у людину сучасну — історично грамотну — відбувається дуже болісно — через небажання, невміння, незнання і навіть урізанi фінансовi можливостi. Щоб виправити ситуацію, зокрема, необхідна якісна навчальна література.
Громадські активісти вирішили починати з малого. «КримSOS» і «Альменда» провели конкурс методичних розробок уроків «18.05. Право на пам’ять». Нагадаємо, саме 18 травня — День пам’яті кримських татар і представників інших народностей депортованих iз території Криму. У конкурсі взяли участь мільйон учнів та вчителів, 73 роботи потрапили у фінал. Звання лауреата здобуто 11 особами. Серед переможців є одна робота, авторство якої належить жителю з тимчасово окупованої території. Задля безпеки, зважаючи на нинішню складну ситуацію, ім’я цієї людини організатори поки не розголошують. Усі методичні розробки наразі вже є у вільному доступі в інтернеті. За кільканадцять днів їх уже скачували понад три тисячі разів, у тому числі освітяни зі США та Канади.
«Якщо подивитись на зміст освіти, ми були дуже-дуже делікатні — боялися розітнути нарив, ретельно прикриваючи його пластиром. Думали, що він там не визріє, що він сам по собі пройде, розсмокчеться, — коментує історик Валентина Потапова. — Не розсмоктався — маємо дві втрачені території. Чому депортація? Тому що це те, що замовчувалося в плані оцінки комуністичного режиму... Чому право на пам’ять відібрали у кримських татар? Тому що вони пам’ятають про цей режим правду...»
Кримський історик, публіцист, кандидат політичних наук Гульнара Бекірова зазначає: «На жаль, комунізм, це те, що повернулося сьогодні для Криму. Адже останній рік кримські татари кожного ранку починали з питання — кого сьогодні заарештували, до кого прийшли з обшуком? Для мене все, що відбувається, — це «Кафка», що ожив...»
«Люди не мають забувати свою мову, свою культуру, але це можливо лише в умовах систематичного вивчення, — каже Юрій Кононенко, директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти України. — Міністр наполіг, аби всі учні загальноосвітніх закладів вивчали кращі зразки кримськотатарської літератури. Тобто ми хочемо інтегрувати їх у курси української літератури та світової літератури. Зараз ці питання необхідно продумати і доопрацювати».
На десятому Київському безпековому форумі, організованому фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», молодь поставила запитання різного характеру українському публіцисту, письменнику й журналісту Віталію Портникову. >>
На передовій захищаючи Україну загинув актор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Шевченка Петро Великий. >>
Відеоролики, які презентують в інформаційному просторі Сновську громаду Чернігівської області, досить видовищні й змістовні, тому можуть сміливо претендувати на статус професійних. >>
Згідно офіційної статистики ООН, щонайменше, 12,1 тисячі цивільних українців загинули від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, ще понад 26,8 тисяч отримали поранення, втім реальні цифри можуть бути набагато більшими. >>
«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...» — цей вірш знайомий кожному українцю змалечку, більшість вважає його народним, інші приписують його авторство Олені Пчілці — матері нашої славної Лесі Українки, а насправді його написав царський генерал Володимир Александров. >>
В справі про напад на військового у Дніпрі охоронець Миколи Тищенка визнав свою провину та погодився свідчити проти народного депутата. Тому суд звільнив Костянтина Цуберу від відбування покарання. >>
