Робити все на «відмінно»

Варто лише перерахувати заняття, які опанував на «відмінно» Іван Малкович: скрипка (має музичну освіту, артист оркестру і викладач музики), поет, перекладач, а ще він блискучий менеджер, що створив одне з найкращих видавництв в Україні «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

«Коли я приїжджаю на міжнародні книжкові форуми, багато хто там не знає, що таке Україна. Я їм показую свої книжки, і Україна їм починає подобатися. Дуже приємно, тому що любов виникає на рівні людського серця. А воно приблизно однаково всюди, від рівня землі і неба. Якщо на цій території буде подобатися, то на іншій обов’язково сподобається», — говорить Іван Малкович на зустрічі, яка відбулася нещодавно у Києво-Могилянській академії.

Чому ж його обожнюють читачі віком «від 2 до 102 років»? Ціле покоління зростало на його дитячих збірочках, серед них «Абетка» та «Улюблена книжка». Багато читачів пам’ятають чудові ілюстрації про пригоди Кая і Герди у книжці «Снігова королева». «Видавництво крокує в ногу з часом і створило електронну версію цієї книжки для iPad, де дзвонять дзвони і падає сніг, можна погладити котика, протерти нагрітою монетою замерзле вікно чи, як у паперовій книжці, відігріти своїм теплом від дотику крижане серце Кая», — радіє видавець. А нині виходять ще й дорослі книжки, тому що його маленькі читачі, за словами Малковича, вже виросли. Почалася творчість Івана Малковича з поезії. «Писав вірші я з 8 років, а в 10 зробив власну книжку із загального зошита», — згадує він. Секрет його успіху — робити все якнайкраще — з’явився також ще в дитинстві. Коли йому було 11 років, а сестрі 5, вони виступали на сцені. Іван Малкович з усмішкою ділиться: «Я даю програш на скрипці, сестричка співає перший куплет. Даю знову програш, а далі вона чомусь не співає, тільки щулиться. Я не розумію, що сталося і мені нічого не залишається зробити, як вдарити її смичком. Пізніше я згадував цей випадок, думав, чому так вчинив, і зрозумів. Я хотів, щоб мій твір виконали ідеально, якнайкраще!»

Іван Малкович згадує роки, коли тільки починав видавництво, а це далекий 1992-й. Спочатку знайшов спонсорів, щоб отримати папір. Потім довелося контролювати увесь процес самотужки. «Коли після двох діб я пішов додому на дві години поспати і повернувся, робітник сказав мені, що я посивів», — розповідає видавець.

Як один iз найяскравіших моментів у своєму видавництві згадує «Гаррі Поттера» — серію книжок Джоан Роулінг, яка підкорила серця дітей усього світу, а Івану Малковичу випала честь видавати їх в Україні. «Перекладач казав мені про цю популярну книжку. Я читав про неї (тому що тоді її ще не було) і якось боявся — там якісь нечисті… Аж поки сам не прочитав книжку і зрозумів, що там ідеться про любов. Мене вразила материнська любов, яка захищає, хоч мами поруч і немає», — захоплено ділиться спогадами видавець.

Сьому частину «Гаррі Поттера» взагалі переклали першими у світі. Приємним збігом здається і той факт, коли в одному зі свої телевізійних інтерв’ю Джоан Роулінг тримає в руках саме український переклад однієї з книг «поттеріани».

Але сам Іван Малкович говорить, що найкращою була презентація першої частини «Гаррі Поттер і філософський камінь»: «Відбувалося все на Хрещатику в книгарні «Мистецтво». О 23:59 і 3/4 секунди там роз’їжджав на мотоциклі Геґрід, була професорка Мінерва Макґонеґел, Рон Візлі, Герміона Ґрейнджер та інші персонажі книжки. І (уявіть собі!) о пів на першу ночі десь тисяча людей стояли в черзі за українською книжкою!»

Серед численних книг видавництво Івана Малковича друкує серію збірок «Українська поетична антологія». Серед них — вибрані твори Юрія Андруховича, Ліни Костенко, Сергія Жадана, Юрка Позаяка, Миколи Вінграновського, Олега Лишеги та інших.

Ліна Костенко продовжує тісно співпрацювати з видавництвом «А-ба-ба-га-ла-ма-га», вже найближчим часом вийде і її проза. «Ліна Василівна сказала, що ще буде працювати над рукописом. Але це буде для всіх несподіванкою: літературно-історичне есе, розповідь від авторки для тих, хто любить літературу й історію і не тільки українську», — так Іван Малкович інтригуючи анонсував плани на майбутнє.

Що ж є секретом успіху для Івана Малковича? На це він жартуючи відповідає, що домішує свою кров у фарби, аби вони були яскравіші. Приблизно так і є, адже кожен крок на видавництві контролює особисто. Його витримці і насназі варто лише позаздрити, адже він при цьому ні на мить не втрачає ентузіазму.