— Євгене Олеговичу, несподівано бачити вас у Фінляндії. Що ви тут робите?
— Є ідея, яку ми виклали широким масам (у «Фейсбуці». — Ред.), про створення циклу програм під умовною на сьогодні назвою «Дитячий світ з доктором Комаровським». Я приїжджаю в певну країну і презентую її через дітей: як у цій країні живеться дітям, які традиції, що в сім’ї, школі, дитячому садочку. Тобто це програма про країну, як я її бачу під певним кутом. Я намагаюся відповісти на питання, чи добре тут, чи погано, і найголовніше — порівняти з тим, що у нас. Далеко не завжди таке порівняння буде однозначним: тобто щось тут погано, а у нас добре або навпаки.
Деякі речі, що я бачу у Фінляндії, можуть бути легко запозичені нами без будь-яких вкладень.
— Запозичене нами, ви маєте на увазі, в Україні?..
— В Україні, в Росії. Мені здається, що проблеми, які є на пострадянському просторі — Росія, Україна, Казахстан, Молдова, Білорусь, — дуже схожі саме у відносинах із дітьми.
— І що могло би бути запозичене?
— Ви знаєте, що таке День прибирання (щороку у Гельсінкі проходить Siivouspаivа, коли мешканці міста мають право вільно продавати на вулиці свої речі; якщо погода дозволяє, фіни радо перетворюють такі блошині ринки в зелених зонах на пікніки. — Ред.)? Одне слово мера Києва, що 1 жовтня будь-хто може поставити столик біля свого дому і продавати дитячі речі, і якщо якась «зараза» міліціонер підійде до нього з «наїздом», то ми йому голову відкрутимо! Для цього не треба ні копійки. Просто ініціатива.
— Для мене особисто найбільшим враженням була доступність міського громадського транспорту і простору для мам iз дітьми.
— Для того, щоб це втілити у нас, треба спочатку купу грошей і повністю змінити міський транспорт. Але ж є те, що можна зробити без вкладень. От ми були у відкритому дитячому садку — це кімната, де збираються мами з дітьми раз чи двічі на тиждень і спілкуються, поки діти граються. Ця кімната була розміром iз кабінет нашого середнього керівника. Невже не можна в районних містах у нас знайти такої кімнати? Уявіть собі жінку, яка сидить iз дитиною у чотирьох стінах, їй немає з ким спілкуватися, — вона просто божеволіє! Для реалізації такої ідеї потрібна лише добра воля, не гроші. Звісно, про життя у Фінляндії з візочком можна роман писати! Який ніхто не зрозуміє…
— Ви так вважаєте?
— Звісно! Ви чули колись політиків в Україні? Чи ви чули від них слово «дитина»? Я не чув.
— Тоді ви могли би стати першим політиком, що скаже це слово.
— Я кажу це слово регулярно. І не йду в політику саме тому, що не можна продаватися, не можна перетворювати своє життя на боротьбу з політичними партіями, треба робити свою справу. Я кажу людям: не голосуйте за покидьків, яких не цікавить нічого, крім питання мови, релігії, війни. А голосуйте за тих, хто вимовляє чарівні слова «вчитель», «лікар», «мама», «дитина», «вагітність».
— Так, ви взялися за дуже нетипову для України тему в той час, як iде війна.
— Так, іде, бо виростили ось таких покидьків. На жаль, втрачені моральні орієнтири. Люди часто голосують за тих, хто бреше, за злодіїв.
— На вашого редактора виходило Товариство українців у Фінляндії. Ви про це знаєте?
— Питання не в тому, хто виходив. А з чим? Я приїжджаю, чим ви можете мені допомогти? Надати транспорт, гіда, перекладача, допомогти із житлом? Якщо мені щось надають, як я міг відмовитися? Значить, нічого конкретного не було. Адже всі, хто хотів допомогти, — тут поруч (програма перебування Комаровського у Гельсінкі — крiм фiнських — включала відвідування російсько-фінських закладів. — Ред.). n
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
