Неймовірні поневіряння українців в Україні

Другий рік держава наша з новим Президентом. Проте іноді здається, що ми все ще живемо в «епоху ЯнуКровича». Принаймні чиновницьке й корпоративне нахабство продовжує процвітати в багатьох сферах нашого життя. Після Майдану Україна змінилася. Та не змінилися порядки й «статути» в багатьох її «монастирях». Кілька показових випадків, що сталися з автором цих рядків, доводять, як міцно ми загрузли у дрімучому «вчора». На жаль, iз такими ситуаціями раз по раз доводиться стикатися багатьом українцям.

«Ви, на жаль, не інвалід...»

Рясніють будяки байдужості влади до бід «маленьких українців» на ниві медицини. Унаслідок мільярдних витрат на оздоровлення у «Феофанії» чи відпочинок на престижних курортах не дуже змарнілих нардепів, урядовців, «правопохоронців» та інших держслужбовців у відповідних статтях бюджету пересічному хворому лишаються мізерні «недоїдки». Співвідношення витрат таке, що складається враження, ніби ледь не всі завсідники владного олімпу важкохворі, а керований ними народ навпаки — не знає ніяких болячок. Зрештою, коли тим українцям хворіти? Треба ж у поті чола кувати ВВП!

Та повернімось до наших баранів, себто болячок. Хочеш їх позбутися — плати: за аналізи, за процедури у шпиталі, за прийом — лікарям... Анекдот чули? Чемний пацієнт на своє «Добридень, безплатний лікарю!» почув «Вітаю, невиліковний хворий!». Такі реалії: до палати тобі не потрапити, якщо не даси письмової згоди (за формою МОЗ № 003-6/о) на кабальні умови лікування. Підписуєш, платиш кількасот гривень — кажуть, що «за аналізи», а потім — знову: в одному зі шпиталів Тернополя автор цих рядків, крім «добровільного вступного внеску», виклав ще майже півтисячі за ЕХО серця, рентген та звичні аналізи... Кров з вени, гроші — з гаманця. Навіть за запрану постіль!

Санаторне лікування ветеранів праці залишається «правом у законі». Стою у черзі без руху — звернувся в обласні профільні управління соціального захисту і медичного обслуговування населення. Марно. Тодішня очільниця першого з них прохопилася шокуючою фразою-поясненням: «Ви, на жаль, не інвалід...». Виходить, що «соціальна влада» може врахувати твій стан лише тоді, як помиратимеш. Ніби не розуміє, що дешевше займатися профілактикою, а не лікуванням задавнених хвороб. Почувши, що у мене «сердечний букет» — ІХС, аритмія, стенокардія та ще й аневризма, чиновниця порадила оформити інвалідність.

Оформив. Майже сім років на пенсії, а катма не лише путівки, а й ліків зі знижкою. На дешеві кардіомагніл і тридуктан один рецепт колись виписали. А на вартісніший кордарон, який мені потрібно пити щодня і довічно, — зась! За роки ж «реформаторського» уряду Яценюка цей препарат подорожчав утричі — від 2,73 грн. до 8,26 грн. за пігулку. Відсутні в реєстрі для інвалідів 1-2 груп і сиднофарм, кардіофіт, АТФ-лонг, азі-атор та інші рятівні «сердешні» ліки. А наразі вже й тридуктан «заникали». Взяв 15 травня (удруге за всі роки) рецепт із 50-відсотковою знижкою — досі не одержав! Керівник «соціальної» аптеки № 38 (м. Кременець) Варвара Яра каже, що торговий відділ облаптекооб’єднання блокує заявку. У Тернополі слухавку взяв співробітник торгвідділу Віталій. Ніц втішного: уряд, мовляв, «гальмує» проблему ціноутворення, чим загнав її в глухий кут — ніхто не працюватиме собі на збиток. Збиткові аптеки?.. Щось нове. Попросив дати мені письмову відповідь-роз’яснення — навряд чи дочекаюся...

Серце ж не чекає — відстукує залишки життя: без операції аневризму аорти не виліковують, а де взяти тисяч сто?

Вік би «Волі» «нє відать»! На пару з «Укртелекомом»...

На ринку комунікацій також суцільний безлад і засилля монополістів. Кабельні мережі України, за даними сайту «Тribuna.com», обслуговують майже 5-мільйонну аудиторію. «Воля» невтомно презентує себе оператором iз багатьма «най-най» (дочірні підприємства створено у тридцяти містах). Інтернет заповнений саморекламою «Волі»: лідер iз платного ТБ (півтора мільйона абонентів), член «Телекомунікаційної палати України», третій інтернет-провайдер у країні тощо. Реальної ж інформації про себе — на кшталт тривалої відмови компанії відключити українофобські телеканали Росії — нуль.

Деякі ж канали російського ТБ «Воля» відключила з ініціативи власної — ті, що критикували політику Путіна. Зникли й інші популярні канали: «Євроспорт» замінив «Піксель», кулінарні й інші дешеві шоу — «Animаl planet», «Спорт-1», «National geographic», «Наше кіно», «Футбол-2». Так сталося, зокрема, у моєму рідному Кременці. Тому його мешканці невдоволені тим, що 22 жовтня 2012 року «Воля-кабель» укріпила своє панування на теренах Західної України, придбавши компанію «Одеко» (абонентська мережа — у містах Волочиськ, Добротвір, Кременець, Луцьк, Львів, Теребовля, Тернопіль, Трускавець, Чернівці і Чортків). Із дозволу Антимонопольного комітету. Нині тут розводять руками: підбирати канали — право оператора. У глядача ж вочевидь одне-єдине право — бідкатися «Вік би тієї «Волі» не бачити»! І переходити, за наявності «зайвої» тисячі гривень, на супутникове ТБ.

Масово відмовляються українці від послуг й «Укртелекому». Причина? Не стільки конкуренція операторів мобільного зв’язку, як погіршення умов надання послуг «ахметовським» ПАТ. З осені підняли тариф за інтернет —водночас «ОГО» обіцяного пришвидшення в «павутині» не дає. Інша новація, яку АМКУ тупо не помічає,— ґвалтування абонентів міжміськими розмовами: зi стаціонарного телефону ТРЕБА щомісяця «набалакати» п’ять годин! Їхню вартість у будь-якому випадку рідна тобі філія «Укртелекому» не забуде включити до рахунку. Навіть якщо ти й надалі спілкуєшся з іногородніми друзями винятково по «мобільнику».

Ще одна цьогорічна новація від ПАТ — додаткові як мінімум дві гривні, які ти маєш сплатити, щоб... заплатити за власне послуги «Укртелекому». Як відомо, постачальники послуг прийом комунальних платежів перевели на відділення «Укрпошти», відраховуючи за касові операції погоджений відсоток від кожної суми. Рiнат Ахметов настільки, мабуть, збіднів, що оплату послуги поштовиків цього річ переклав на споживача: хочеш заплатити за телефон — сам плати касиру! Чи закриють очі «керманичi» Антимонопольного комітету і на цю «новацію»? Жодних сумнівів, чи допоможе олігарху Кабмін. Доста нагадати, що Рiнат Ахметов приватизував «Укртелеком», «кинувши» державу на 220 мільйонів гривень, — влада ніяк не відважиться зажадати від монополіста виконання договірних зобов’язань щодо «реанімації» в Україні спецзв’язку... Зважила, мабуть, на ту обставину, що взимку пан Ахметов дуже потратився — за $ 50 мільйонів поповнив свій аеропарк ще одним, надсучасним бізнес-джетом Falcon 7Х — такий же, але один на двох, є у користуванні російських «малюків» Путіна і Медведєва, акцентує Главком.

Кредитні банки — дельта для лохів

Прикро і боляче визнавати, що багато українців, потрапивши у скрутне фінансове становище, продовжують заганяти себе у ще глухіший кут. Так, я про кредитні пастки, розставлені як банками, так і спритниками різного штибу. Чому люд у них потрапляє? Аби дослідити проблему глибше, відважився на власний експеримент (обрав епатажний «Дельта Банк»). А вже два тижні по тому жалкував, що видав себе за лоха: не міг повернути борг і закрити кредитну картку!

Одержав «рятівну» картку №51***42 у тодішнього представника «ДБ» у Кременці Світлани Мудрик за кількадесят хвилин, і 1 травня зняв із рахунку 2500 гривень — ніби для придбання кондиціонера. У договорі було зазначено, що відмова від послуги упродовж 55 днів гарантує безвідсоткове повернення кредиту. На це я й сподівався, але 14 травня перераховувати довелося чомусь вже 2636 гривень 07 копійок; цю суму для закриття карткового рахунку вказали за телефоном «гарячої лінії» банку — взявши її «зі стелі». Бо ж банківські послуги — зняття коштів і повернення кредиту — я оплатив додатково (25.00 грн. і 19,77 грн.). Того ж дня, 14 травня о 20 годині 48 хвилин факт отримання коштів через філію «Укрексімбанку» (квитанція № ПН 6614) «Дельта Банк» підтвердив своєю SMS-кою, надісланою на номер моєї «мобілки».

17 травня я оформив у пані Мудрик заяву про закриття рахунку, і вже о 12.05 одержав SMS-повідомлення банку про реєстрацію моєї заяви за таким-то номером. Того ж таки дня вирішив знищити кредитку, позаяк на ній виявилося не 2500 гривень, які я просив, а 15 тисяч (це ж для кого? чи не для банківських умільців «зачищати» рахунки?). Заактувати факт «смерті» картки представник банку категорично відмовилася — вдався до послуг трьох, як передбачає закон, фізичних осіб.

Марно гадав, що кредитну лінію для мене закрили: «ДБ» ощасливив SMS-кою про поповнення картки... дивідендами! Набігло 17 копійок — на ті 21 гривень 07 копійок, які я, бачте, переплатив, закриваючи рахунок. Зрозумів, що кредитор свідомо завищив — по телефону ж — суму для повернення коштів, аби якомога довше тримати позичальників «на гачку». Довелося письмово відмовитися від переплати при поверненні кредиту, від «дивідендів».А заодно уточнити у ради директорів АТ «Дельта Банк», зокрема, чому представник банку відмовилася власноруч написати суму для сплати? Чому не спрацювало положення про пільговий період кредитування (55 днів безкоштовно), якщо я повернув одноразовий кредит за 14 днів? Чому не видали клієнту картку з бажаною для нього сумою кредиту? Чому пані Мудрик відмовлялася надати мені копію моєї заяви і відмовилася підписувати акт знищення кредитної картки, хоча допомогла мені в цьому особисто? Чому «ДБ» де-факто позбавляє клієнтів змоги знайомитися з текстом документів до їх підписання? Без мікроскопа текст прочитати неможливо...

З київського офісу АТ «Дельта Банк» конверта я дочекався. Та замість очікуваних відповідей на запитання — підтвердження, що банк — ви чуєте?.. — не має до мене фінансових чи майнових претензій! Невідомий мені підписант такої подяки, пані Брилова, завершила уклінним «Дозвольте виразити сподівання щодо відновлення співробітництва...».

А дзуськи!