Двоє в човні, не врятовані Радою

Питання на 250 мільйонів

Заступник Генпрокурора Володимир Гузар, виступаючи на Регламентному комітеті, роз’яснив, що Сергію Клюєву інкримінують корупційні діяння. Конкретно йшлося про виділення в 2010 році 250 мільйонів гривень iз бюджету на погашення відсотків за кредитами підприємству Андрія і Сергія Клюєвих. На той час, нагадаємо, Андрій Клюєв обіймав пост першого віце-прем’єр міністра, а Сергій Клюєв був народним депутатом.

Гроші на клюєвські відсотки виділило Державне агентство з інвестицій за рахунок «субвенцій місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям iз дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам iз дитинства, дітям інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям». Заслухавши інформацію від Генпрокуратури, Регламентний комітет погодився із тим, що ГПУ внесла подання до парламенту відповідно до закону.

Тобто формально Генпрокуратура діяла правильно. А от по суті її вимоги переконали не всіх. І докази, які представили слідчі, не видалися депутатам переконливими. Члени комітету Світлана Войцеховська та Ірина Єфремова в рамках окремої думки рекомендували спікеру внести подання на голосування в сесійний зал.

До засідання комітету Сергій Клюєв підготувався як до справжнього суду. Він прибув на нього разом iз дев’ятьма іноземними експертами та адвокатами. Останні намагалися переконати присутніх, що йдеться про тривіальну суперечку між об’єктами господарювання, а не про корупцію.

А тим часом члени комітету підкреслювали: якість роботи прокуратури їх не задовольняє. «Я маю бути переконаним, що справа не розсиплеться в суді», — заявив представник «Самопомочі» Павло Кишкар. Генпрокуратура парирувала це, нагадуючи депутатам, що майбутній суд — не їхній головний біль, їхнє завдання — оцінити обґрунтованість подання слідчих. До того ж усі карти ГПУ наразі розкрити не готова. Хіба що на спеціальному закритому засіданні.

Комбат. Депутат. Обвинувачений?

Тепер щодо другого фігуранта. Колишнього комбата батальйону «Айдар» нардепа Сергія Мельничука прокуратура підозрює в організації озброєного злочинного угруповання. Він нібито схиляв своїх «підлеглих» до нападів на підприємства та окремих осіб, а також до викрадень.

Серед постраждалих — діловод батальйону Оксана Капісь (на неї було скоєно напад) та директор концерну «Укрспирт» Михайло Лабутін. Регламентному комітету Мельничук повідав, що Капісь самовільно покинула частину з ноутбуком, в якому містилася інформація про батальйон. І, знайшовши втікачку, Мельничук насамперед викликав міліцію.

А щодо Лабутіна, то тут все іще простіше: з ним Мельничук навіть не знайомий. Нічого не знає комбат і про буцімто проплачений мітинг «айдарівців» під міністерством оборони. Відхрестився Мельничук і від будь-яких «не уставних» контактів iз Рінатом Ахметовим (йдеться про епізод, коли олігарх намагався дати хабар «Айдару» за відхід бійців від ТЕЦ у місті Щастя Луганської області).

Заслухавши обидві сторони — ГПУ та Мельничука (останній теж прибув на комітет iз власними адвокатами, але не такими чисельними, як у Клюєва), депутати засумнівалися у тому, що обвинувачення Мельничуку слід висувати саме за 257-ю статтею ККУ («бандитизм»). Двоє парламентаріїв — член БПП Дмитро Лубенець та представник групи «Відродження» Віктор Бондар — виступили з особливою думкою про недостатні підстави подання прокуратури.

Представляючи подання на Мельничука в Раді, «зам» Генпрокурора Володимир Гузар наголосив: «банда» Мельничука не має нічого спільного з добровольчим батальйоном «Айдар», до того ж свої злочини Мельничук і компанія скоювали не в зоні АТО, а в інших регіонах України. Екс-комбат на це відповів, що всі останні події — не що інше, як болісна реакція влади на його активну боротьбу з корупцією. Наголосивши на політичних мотивах його переслідувань, Мельничук пообіцяв невдовзі «розповісти все».