— Участь у «Китайському мості» стала для мене цікавим досвідом. Для творчого виступу я обрала «мальовничий танок з віялом», один із найдавніших видів мистецтва в Китаї. Вважається, що в цьому танці передається дух китайського народу, його культури, а віяло додає видовищності. Вся композиція триває близько трьох хвилин, здійснюється під традиційну музику Піднебесної. Основою мого виступу була постановка професійної танцівниці. У композиції я намагалася якомога точніше передати характер китайського танцю, використовуючи рухи, притаманні східним народам. Це, виявилося, нелегко, бо техніка традиційного китайського танцю включає в себе численні серії стрибків, переворотів. Також треба було опанувати техніку володіння віялом у танці. Але підготовка до цього виступу допомогла мені дізнатися більше про характер і цінності китайців та про їхню країну загалом. Адже ніщо так не розкриває темперамент та менталітет народу, як мистецтво, що створювалося тисячоліттями.
— Цього року я вперше брала участь в «Китайському мості». Навчаючись у нашій гімназії, неодноразово чула про цей конкурс, але не уявляла, що саме він стане дуже важливою подією в моєму житті. Готувалась ретельно і весь свій час присвячувала поглибленню знань з китайської мови та культури. Підготовка до другого етапу (відповіді на запитання) відкрила мені неймовірно цікавий пласт теоретичних знань, необхідних для саморозвитку. А третій етап конкурсу (талант) надавав чудову можливість проявити себе як особистість через мистецтво іншої країни. Я довго не обмірковувала, обираючи танець, бо саме це було новим шляхом пізнання китайської культури для мене, я відкрила для себе нову сторінку традицій, притаманних саме цьому мудрому народові. Світ китайського танцю, у який я поринула, і далі відіграє важливу роль у моєму житті. Щиро сподіваюся, що цей конкурс стане для мене мостом в успішне майбутнє, якого я так прагну.
Вибори на окупованих територіях Донецької та Луганської областей іще навіть не почалися, а ексцеси довкола них уже тривають. Минулої п’ятниці активісти та симпатики полку «Азов» влаштували під стінами Верховної Ради ціле фаєр-шоу, погрожуючи розігнати парламент, якщо вибори (а відповідно, і легітимізація самопроголошених «республік») усе-таки відбудуться. >>
Блискуча перемога Джамали, окрім усього іншого, означає й потребу прийняти наступний конкурс у Києві. Втім це може бути й інше українське місто. Пропозиція організувати Євробачення-2017 у Криму, звісно, звучить вельми привабливо, але будьмо реалістами. >>
Недавня відставка Арсенія Яценюка була довгим та болісним процесом. Але найбільш прикрим є не це. А те, що Яценюк пішов примусово-добровільно: не тоді, коли відчув, що настав його час, а тоді, коли його підштовхнули до цього чисельні й заплутані «договорняки» на найвищому рівні. >>
Випробування Північною Кореєю водневої бомби запускає цілий ланцюг асоціативних роздумів. Передусім про те, чи є ефективним договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ)? А також про те, чому ті, хто грає за правилами (як Україна), опиняються у програші, тоді як ті, хто правила порушує (як КНДР) отримують можливість говорити зі світом iз позиції сили? >>
Богдан Гаврилишин — засновник благодійного фонду свого імені, який сприяє становленню людей нової генерації (стипендії, гранти, стажування), член Римського клубу (міжнародна організація, в яку входять представники політичної та економічної еліти 30 країн світу), директор Міжнародного інституту менеджменту МІМ-Женева, фундатор економічного форуму в Давосі, учасник Ініціативної групи «Першого грудня». >>
Згідно з оприлюдненим 16 березня у Римі звітом ООН World Happiness Index 2016 («Індекс рівня щастя у світі-2016»), Україна посіла 123-тє місце з охоплених дослідженням 156 країн світу. Нашими сусідами по «щастю», чи радше «нещастю», є африканські країни Кенія (122-ге місце) та Гана і Конго (124-те і 125-те місця). >>
