А в душі — перемога...

Поразка, за яку не соромно. Гра, яка запам’ятається надовго. Такими були перші емоції від позавчорашнього фіналу Ліги Європи. Звісно, «Дніпру», як і багатомільйонній армії українських уболівальників, хотілося перемоги. Проте, визнав наставник команди Мирон Маркевич, «трішки більше досвіду й фарту» було на боці «Севільї». І саме ця команда встановила рекорд за кількістю виграних трофеїв Ліги Європи (з урахуванням попередніх Кубків УЄФА) — чотири. Причому всі — в останнє десятиріччя. По три титули — у «Ювентуса», «Інтера» й «Ліверпуля».

Для «дніпрян» участь у єврокубковому фіналі взагалі була першою в клубній історії, проте вони зробили все, аби глядачі надовго запам’ятали футбольну виставу на варшавському стадіоні «Народовий». За словами Маркевича, його підопічні грали для людей, старалися, атакували навіть у меншості.

На 87-й хвилині команда пережила шок, коли бразильський легіонер «дніпрян» Матеус упав на газон непритомний далеко від ігрових єдиноборств і залишив поле на ношах. Травму він отримав трохи раніше, але намагався продовжувати гру. Із Матеусом, як стало відомо вчора вранці, все гаразд. Як ідеться в повідомленні на сайті «Дніпра», у госпіталі, куди одразу після ексцесу доправили футболіста, діагностували перелом носа й забій голови, що не завадило йому через кілька годин після обстеження приєднатися до команди.

Що вдієш, але такий спорт, де є переможці і переможені. «Ми програли, але в душі у мене перемога. Гордий за нашу команду та за нашу країну», — сказав Євген Коноплянка, який зіграв, мабуть, один з останніх матчів у футболці «Дніпра» перед трансфером до європейського гранда. І, здається, подібне відчуття позавчорашнього вечора було в багатьох українських уболівальників. Той футбол, ті хвилюючі моменти надії, які подарували «дніпряни» футбольній Україні — дорогого варті. Ковток яскравих позитивних емоцій, які, щоправда, не змогли перерости в післяпереможну ейфорію, дозволили мільйонам українців бодай на 90 хвилин перепочити від сумних повідомлень зі східного фронту.

А почалося все для «Дніпра» щонайкраще. Після майстерно проведеної контратаки «сині» забили швидкий гол. Утім, як виявилося, зіграв він з українським клубом злий жарт. Адже після влучного удару головою Ніколи Калінича (а саме хорват вийшов у «старті» єдиним форвардом і став найкращим бомбардиром клубу в єврокубках — 9 м’ячів) дніпропетровські футболісти почали більше грати на утримання рахунку. Відійти до своїх воріт і віддати супернику ігрову ініціативу практично з 10-ї хвилини поєдинку — то була погана ідея. Зрозуміли це гравці «Дніпра» лише тоді, коли пропустили від «Севільї» два м’ячі. І знову почали «огризатися» й шукати щастя біля чужих воріт. Піднявши голову і розпрямивши плечі, «біло-синьо-блакитні» ще до перерви змогли відігратися — красень-гол зі штрафного «поклав» у ворота Серхіо Ріко капітан Руслан Ротань.

Проте в другому таймі знову далися взнаки проблеми «Дніпра» в обороні. Попри високу щільність захисників, кращий бомбардир «Севільї» — колумбієць Карлос Бакка — без проблем вийшов на побачення з Денисом Бойком і забив, як виявилося згодом, переможний м’яч. «У другому таймі грала йшла до голу», — зізнався захисник «дніпрян» Артем Федецький, який, власне, випустив із-під опіки темношкірого голеадора. На попередніх етапах, коли «Дніпро» виставляв перед своїми воротами «автобус» і рідко ходив уперед, таких м’ячів українці не пропускали.

Фінальний штурм «Дніпру» не вдався. Команда догравала поєдинок удесятьох, адже ліміт використаних замін не дозволив замінити травмованого Матеуса. Герой півфіналу Євген Селезньов, який вийшов на поле на 78-й хвилині з ушкодженим меніском, голевих нагод не отримав.

Насамкінець «дніпряни» з гідністю отримали свої «срібні» медалі. Це був перший сезон Маркевича в команді, й оновлений «Дніпро» лише починає свій шлях до вершин. «Сподіваюся, що все у нас ще попереду», — каже Мирон Богданович.