На руїнах Кноського палацу. (Юлії Косинської.)
Найкращі парфуми — повітря Криту. Тонка суміш ароматів настояна і на травах, щедро нагрітих лагідним сонцем, і на бірюзових краплинах моря, які розтрушує повсюди ранковий бриз, і на медових суцвіттях фруктових дерев та рожево-лілових пелюстках ебенуса — куща, який можна зустріти тільки тут, на Криті. А потім до цього божественного «міксу» запахів прозорою смужечкою вливається тремтливий аромат орхідей. Це для нас орхідеї — квіти елітні і дорогі. А на Криті вони — звичайні польові рослини. Не віриться... Орхідей тут понад 90 різновидів, і цвітуть вони, ніби змовившись, по черзі, тож увесь курортний сезон на острові — ніби велика парфумерна крамничка, щедро відчинена для всіх. І залишити її без подарунка на згадку не вдається нікому. Звісно, ми також щедро хлюпнули до свого «флакончика вражень» дивовижних парфумів з острова, де минув «медовий місяць» красуні Європи.
Як це сталося? — здивуєтесь ви. Вирушати в шлюбну мандрівку може хто завгодно, але ж не Європа... Та для небожителів можливо все! Зевс, батько всіх богів, якого саме тут, на Криті, в печері гори Дикті народила красуня Рея і від якого, стверджують історики, пішла «критська раса», підріс і закохався. В Європу — так каже легенда. Хоча міфи з історією утворюють на Криті такий химерний калейдоскоп, що вирізнити правду часом непросто — навіть кандидатам наук. Зрештою, приймемо на віру: богам теж властиво втрачати розум від кохання. Отже, Зевс привіз сюди красуню Європу, яку викрав (за згодою коханої чи ні — історія мовчить), але, побачивши таку розкішну красу навколо, наречена не заперечувала проти шлюбу. І невдовзі у пари знайшовся син Мінос, який став царем острова. Саме йому судилося створити тут могутню цивілізацію — Мінойську культуру. І Кноський палац із заплутаними лабіринтами будували за його царським велінням, і ця історична (та легендарна) споруда досі приваблює туристів з усього світу, хоча час щедро натрусив на стежки довкола Кноссу пил тисячоліть.
Крит — найбільша історична загадка Європи. Лише наприкінці ХІХ століття острів почав відкривати свої таємниці — і то завдяки археологам, які відкопували в глибинах землі і віків сенсаційні знахідки.
Заховатися від літньої спеки в Іракліоні — столиці острова — справа непроста. Хіба що заблукати в лабіринтах Кноського палацу, що неподалік міста, де міфи Стародавньої Греції оживають на фресках та інших античних пам’ятках, де ніби чуєш повсякчас загадкові звуки минулого. Здається, ось тупотить шалений Мінотавр — потвора, яку дружина Міноса Пасіфая народила від... бика (о, боги, де були ваші очі і розум?). Аби задобрити чудовисько, що засіло у лабіринтах Кноссу і наганяло жах на весь люд, із Афін на острів періодично посилали семеро юнаків і дівчат — для... трапези невгамовному звіру. Зрештою, терпець урвався Тесею — сину афінського царя Егея, і відважний юнак подався на Крит, аби покласти нарешті край цій вакханалії. Однак убити Мінотавра — лише половина справи, як виявилося. Вибратися з карколомного лабіринту палацу — ось непосильне завдання. Але й тут втрутилося кохання... Аріадна, донька Міноса, яка закохалася в Тесея до нестями, дала герою нитку, яка й вивела його на волю.
У туристів замість «нитки Аріадни» — путівники і карти. І ведуть вони далеко за межі Кноського палацу, адже Крит — то фактично музей просто неба. Руїни античних міст — буквально під ногами. Тільки йди і пильно спостерігай: тут старі форти і стародавні монастирі, які діють донині; далі церковки з візантійськими фресками і базиліки. Майже в кожному містечку на Криті — свій музей: археологічний або етнографічний, насичений унікальними колекціями місцевих історичних цінностей. Одна з них — знаменитий фестський диск, який туристи уважно розглядають крізь захисне скло в археологічному музеї Іракліона. Вчені й досі ламають списи теорій, дошукуючись смислу ієрогліфів, зображених на реліквії. Але спіраль «каракуль» фестського диска, яка унаочнює розум давніх мінойців, сучасним інтелектуалам не до снаги. Жителі давнього Криту ще за тисячоліття до нової ери творили те, до чого ми, сучасники, додумалися лише кілька століть тому: зводили кількаповерхові вілли і басейни, прокладали каналізацію і тунелі, які постали перед археологами під час розкопок у тому ж Кноссі та в палацах інших міст — Айя-Тріади і Фести. Або створювали ювелірні шедеври, віднайдені в некрополі Хрисолаккоса.
Існує думка, що грецька цивілізація пішла саме з Криту. Хоча в острова достатньо й інших місій, зокрема географічних: він розділяє Егейське і Лівійське моря, а також служить кордоном між Європою і Африкою.
Крит — земля контрастів і дивовижної природи. Тут росте все — віковічні оливкові гаї і «ровесники світу» кипарисові ліси, зграйки фінікових пальм ваблять у затінок, а плантації цитрусових благають не проходити повз. А ще — дубові діброви, фруктові сади та виноградники, якими помережані схили пагорбів. І море... «Такого моря, як на Криті, мені не доводилося бачити ніде», — зізнався знайомий, що об’їздив півсвіту, тож має із чим порівняти. Думала, перебільшує. Ні! Сотні відтінків синього і вся палітра зеленого — то вода Егейського моря, прозорого і спокійного. Довгі смуги піщаних пляжів, розмаїття фруктів — ну хіба щось іще потрібно для райського відпочинку? М’який субтропічний клімат і цілюще морське повітря — відмінний бальзам для здоров’я. Можливо, саме тому жителі Криту, порівняно з іншими європейцями, майже не хворіють...
Принаймні поспіх і нервозність — точно не супутники критян. Господар таверни в містечку Айос-Ніколаос поважний пан Арістотель неквапно пригощав нас місцевим вином і розпитував «про життя», а замовлення на обід, яке записував «цілу вічність», передав помічниці, яка теж надміру не квапилася. І справді — куди поспішати? Для нетерплячих туристів, які хочуть побачити «все і скрізь», резонно винайняти машину. Місцевий прокатний автосервіс — на висоті. Ми також вирішили об’їздити острів самотужки. «Водії у нас чемні, правил дорожнього руху дотримуються беззастережно, — запевнила привітна пані в прокатній агенції. — Тож не хвилюйтеся!»
Ми й не хвилювалися, адже побачити всі красоти острова сам Зевс велів...
Єдина незвичність — серпантини доріг. Але й тут свої переваги: що повільніше їдеш, то маєш більше змоги роздивитися все навколо: і гірські вершини, подекуди притрушені снігом, і замислених дідусів у гірських селах, що годинами просиджують на терасах таверн із чашечками кави. До речі, вино на Криті теж п’ють із... чашок. На вигляд — ніби звичайний кухлик, але варто налити в нього рідини вище спеціальної відмітки — і вміст миттєво виллється на землю. До дна, до останньої краплі... Такий запобіжник — для тих, хто не бажає втрачати міру в чаркуванні, — досить популярний на Криті. А винайшли цей бездоганний келих — чашу справедливості — давні мінойці. Секрет, як нам розповіли, у стовпчику-сифоні, що «вмонтований» у кухлик. Завдяки такому «дрібному нюансу» всі п’ють порівну і потроху. Древні знали, що робили.
Бо перебрати з вином в обіймах щедрого критського сонця — не найкраща ідея. Воно, сонце, світить тут 340 днів на рік. І купатися, як стверджують гостинні жителі острова, можна з початку квітня по кінець листопада. А ось що на Криті вдається робити беззастережно з перших днів перебування — це забути про суєту великих міст і щоденних клопотів. І зануритися у спокій теплого надвечір’я, яке огортає острів м’яким покривалом сутінок. Коли край неба плавно лягає на морські хвилі, і жовте світло ліхтарів уздовж набережної ніжно розсіює синю пітьму і втому. А вітер... Що вітер? Він приносить до моря з долин терпкий і солодкий аромат місцевих парфумів. Ви тільки приготуйте флакончик.
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
