Для світу Україна під склом

Шість місяців для арт-сцени

У дні відкриття, коли експозиція відкрита лише для професійної спільноти та преси, Венеція схожа на позачерговий літній карнавал. Розігріті сонцем вулиці Венеції змушують забути про звичні клопоти, і ось ти вже з келихом просекко спостерігаєш за плином потоку туристів, мимоволі вирізняєш із натовпу візитерів бієнале (за дивакуватим стилем одягу, фріковими зачісками та незмінними орендованими бієнальними сумками). Вершки мистецького бомонду курсують із ранку до вечора між Джардіні та Асенале, а ввечері розбігаються у розкішні палаццо на наймодніші вечірки, проламуючи під собою крихкі венеціанські містки.

Цьогорічна бієнале стартувала на місяць раніше, ніж звичайно. Ще минулого року організатори архітектурної частини бієнале вирішили проекспериментувати і збільшити тривалість виставки з травня по листопад. Очевидно, експеримент був вдалим, адже мистецька бієнале відкрилась 9 травня і триватиме до 22 листопада 2015 року. Отже, попереду — майже 6 місяців роботи експозиції та активної програми подій: дискусій, лекцій, перформансів, «круглих столів» та читань, що разом з експозицією вирішують питання «Усіх майбутніх світ». Так можна перекласти складну назву, яку куратор Окуї Енвезор дав бієнале — All the World’s Futures.

Основний проект, створений самим куратором, розмістився в двох приміщеннях — головному павільйоні Джардіні та частині Арсенале. Енвезор запросив понад 130 художників із 53 країн світу, і багато хто з цих художників представляють африканські культури, а самого куратора називають Бараком Обамою Венеційської бієнале — першим темношкірим куратором за 120 років існування всесвітньої виставки. Крім того, в основній програмі бієнале — 88 національних павільйонів, хоча заплановано було 91. Кількість країн, які бажають представити себе на найвідомішій мистецькій виставці світу, щорічно зростає. Паралельно до основної програми відбувається величезна кількість додаткових проектів, серед яких особливого розголосу набули кілька: «Переосмислення кордонів» у Палаццо Грімані від Фундації Тагора, «Мій Схід — це твій Захід», два проекти Азербайджанського фонду Ярат «Єдність вогню та води» та Vita Vitale.

Енвезор зробив виставку дуже політизованою, менш візуально привабливою, ніж попередні, відібрав дуже багато відео, що вимагає від глядача значного часу та зусиль для розуміння, а також значущим елементом зробив дискусійну частину. Це свого роду політична революція для самої бієнале, яка славилася завжди своєю візуальною розкішшю та неперевантаженістю політичними змістами. Часи змінюються, і, очевидно, майбутнє за версією Енвезора, неминуче звертає увагу людства від споглядання прекрасного до вирішення нагальних соціально-політичних проблем — від питань міграції, усіх видів дискримінації до екологічних проблем планети та межі виживання людства. Але навіть для підготовленого глядача виставка залишається досить складною для сприйняття і не читається з першого погляду. Очевидно, що куратор навмисне змушує глядача ставати не пасивним збирачем поверхового шару, а активним дослідником, який повинен вдивлятись у відео, читати довгі супровідні тексти, розпитувати медіаторів щодо контексту того чи іншого твору, а потім поєднувати різні робота в єдину логіку експозиції. 56-та Венеційська бієнале — пригода не для лінивих і шукачів легкої насолоди від мистецтва. Це, швидше, величезний дослідницький матеріал, що вимагає підготовки, часу та доброго аналізу.

Мистецтво націй

Національні павільйони, що також підпорядковували свої проекти заданій куратором темі, підійшли до питання дуже по-різному. Серед найцікавіших проектів — Австралія, Уругвай, США, Ісландія. До Австралійського павільйону хочеться повертатись знову і знову, щоб роздивитись усі кількасот об’єктів, створені художницею Фіоною Холл із неймовірних матеріалів: хліба, військових форм країн, які перебувають зараз у стані війни, дрібно нарізаних доларів, коріння дерев, соломи та інших. Красиві самі по собі, майстерно розміщені та закомпоновані, ці об’єкти, наче магічні амулети, занурюють глядача в паралельний світ, де діють інші закони. Зачарований речами, такими схожими на побутові годинники, продукти харчування, елементи природного середовища, але зовсім іншими, наче з другого виміру, ти дивуєшся тому, що гроші, з яких виходять такі чудові пташині гнізда, можуть ставати причиною воєн, у яких солдати гинуть в уніформах, з яких можна робити дивовижні маски.

Уругвайський павільйон завжди мав хоч невеличку, але чергу. І ось, потрапивши всередину білого простору, тебе пронизує гірке розчарування — біла кімната абсолютно порожня… І лише через кілька миттєвостей ти починаєш розшукувати щось у цій білизні. Ти уважно придивляєшся до стін і помічаєш на них ледь помітну фактуру і невеличкі тіні. Вглядаючись, ти усвідомлюєш, що майже всі стіни вкриті невідомими знаками, такими ж білими, як і стіна, і які виділяються лише на кілька міліметрів від неї. Тонесенькі лінії, перехрестя, усі можливі геометричні форми у невідомому космічному порядку — наче продовження супрематичних ідей Малевича у мікросвіті чи створення макета невідомого космічного світу. Чи це зашифроване послання універсальною мовою форми?

Немало шуму було від проекту Ісландського павільйону, автори якого вирішили випробувати суспільну терпимість до ісламського світу в католицькому середовищі, і перетворили католицьку церкву в одному з районів Венеції на справжню діючу мечеть із богослужіннями, крамничкою ісламської літератури та навіть арабськими продуктами.

Український павільйон: скандал на Батьківщині і спокій на бієнале

Українська присутність на цьогорічній бієнале була надзвичайно активною. Попри звичну вже для підготовки бієнале скандальну ситуацію в Україні, в самій Венеції офіційна присутність не викликала великого ажіотажу. Скляний павільйон, який Пінчукові коштував кілька сотень тисяч євро, дійсно неможливо було б навіть зібрати за ті смішні 65 тисяч євро, які для цього начебто виділяло рідне Міністерство культури. А ось оригінальністю робіт та їх представленням політизована виставка на тему українського сьогодення, куратором якої став іноземець Бйорн Гельдхоф, не відрізнялась. І якщо для української аудиторії роботи, які кілька місяців тому висіли в прохолодних залах ПінчукАртЦентру, промовляли без зайвих коментарів, то для венеційських туристів, що прогулюються чарівною набережною, зміст її став далекою, недосяжною і небажаною реальністю. Тому в жаркий, схожий на парник павільйон мало хто заходив, обираючи натомість зазирнути з безпечної відстані через скло. Власне, це так схоже на ту дистанцію в реальному житті, з якої більшість світу спостерігає за подіями в Україні вже більше року, не бажаючи пітніти в тісному і спекотному просторі.

А ось активісти проекту #onvacation, які спершу назвали себе «анонімною художньою групою», але були легко асоційовані з відомою фундацією ІЗОЛЯЦІЯ, що до минулого червня перебувала в Донецьку, але була захоплена бойовиками ДНР із наміром створити там «базу для гуманітарної допомоги з Росії», що стала в результаті тюрмою для політичних злочинців та тренувальною базою спецпідрозділу. Так само, як рік тому чемні «зелені чоловічки» окупували Крим та Донбас, нібито будучи там у відпустці, так само активісти ІЗОЛЯЦІЇ та українські художники здійснили окупацію Російського павільйону на відкритті бієнале. Вони були вдягнені у камуфляжні куртки з написом #onvacation (у відпустці), поводились чемно і запрошували інших відвідувачів приєднатись до акції: вдягнути форму, зробити свою фотографію в павільйоні однієї з країн-агресорів (крім Росії, це ще Китай, США, Ізраїль, Сербія та ін.) та завантажити її в соцмережі з хештегом #onvacation. Акція триватиме до 8 червня, а 9 червня відбудеться розіграш призу — безкоштовної путівки на двох до Криму. Спершу організатори Російського павільйону перенервували, не знаючи, чого чекати від «відпускників», і навіть викликали місцеву поліцію, щоб звільнити від них павільйон. Але коли на вечір увесь медіа-простір був заповнений новиною про «зелених окупантів», росіяни змінили тактику і запропонували дружній прийом відпускникам, коментуючи, що «дуже люблять Україну і мають в Україні багато друзів». Акція у Венеції триває, і 9 червня очікується ще одна гучна подія — організатори проекту обіцяли назвати себе і водночас оголосити переможця-відпускника.