Міграція існувала завжди. І завжди її причини і наслідки намагалися пояснити — узяти того ж Мойсея з його теорією очисних сорокарічних блукань. Але щоразу теорія не встигала за виникненням нових міграційних форм. І так — до сьогодні: «Не існує ані єдності в розумінні її сутності, ані єдиних підходів до її вивчення», — читаємо вже на першій сторінці книжки науковців Інституту соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук М.М.Слюсаревського та О.Є.Блинової «Психологія міграції» (Кіровоград: Імекс ЛТД, 2013).
З огляду на таку невловність феномену міграції кожна нова студія з цієї проблематики — на вагу дослідницького золота: «Навіть окремі спроби аналізу мотивації та поведінки людини, зроблені у межах соціології та етнології, оцінюються як дуже позитивна наукова подія». Наша ж новинка присвячена не аналізові якихось окремих проблемних проявів, а є систематичним викладом усіх новітніх знань у цій царині.
Ясна річ, до фокусу уваги насамперед потрапляють похмурі злободенні явища: переселенці, біженці. Але докладно описано й мирну трудову міграцію, і «маятникову міграцію у великих містах», й адаптаційні та асиміляційні механізми, що супроводжують кожен вид міграції.
Книжка має виразний практичний ухил — найбільший розділ зветься «Психологічна допомога мігрантам», де протестовано методи діагностики психічного благополуччя переселенців, способи психологічної допомоги та форми професійного супроводу.
Та якщо фахові рекомендації адресовані насамперед спеціалістам, деякі соціально-філософські спостереження змушують замислитися і звичайного читача. Наприклад, таке: «Еміграція завжди призводить до втрати життєвих сил у залишеній країні і, навпаки, збагачує країну, в яку спрямовується потік емігрантів», — то у що ж перетвориться Донбас після завершення конфлікту і який поштовх нададуть решті України вимушені переселенці?
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
