Футбольна гра між акторськими командами пройшла на майданчику в Гідропарку й зібрала досить багато глядачів. Більшість публіки, зрозуміло, складав театральний люд. За своїх уболівали по-фанатськи пристрасно, але з повагою до суперника.
Замість хуліганського «суддю на мило» в кульмінаційні моменти звучало театральне «Браво!». А гострих моментів упродовж гри було вдосталь. Капітаном франківців цього разу був добре відомий театральній публіці Олександр Печериця. Команду суперників очолював головний хормейстер оперети Ігор Ярошенко. Головною зіркою на полі був Богдан Бенюк, чия любов до футболу є загальновідомим фактом. Богдан Михайлович стояв на сторожі воріт своєї команди. Бачили б ви, з якою самовідданістю «найкращий Швейк країни» кидався на кожен загрозливий м’яч! Але що поробиш, навіть у геніїв театральної сцени бажання не завжди збiгаються з можливостями. Загальний клас гравців із Театру оперети виявився вищим. Голи у ворота франківців летіли один за одним — під шалений крик з трибун ніжних сопрано, романтичних тенорів, глибоких баритонів і потужних басів.
У підсумку матч закінчився з рахунком 8:1 на користь Театру оперети. Найкращими бомбардирами стали Сергій Нестерук і Вадим Бабич. Але головним героєм матчу, без сумніву, треба назвати голкіпера команди-переможниці Максима Булгакова, який учергове продемонстрував багатогранність свого таланту. Завсідники Театру оперети знають цього актора і як блискучого танцівника, і як талановитого хореографа-постановника (відомого за виставою «Танго життя»), і як харизматичного драматичного актора (на його Голохвостого хочеться приходити знову і знову). Професійні футболісти люблять зверхньо кидати: «Футбол — це вам не балет!» — мовляв, у них усе жорстко і суворо. Так от, соліст балету Національної оперети Максим Булгаков своєю грою довів, що гарний танцівник може досить пристойно грати у футбол. А от чи правдиве зворотне твердження — це ще велике запитання.
Зауважимо: під час матчу було організовано збір коштів для поранених вояків, які зараз перебувають на лікуванні в Головному військовому клінічному госпіталі.
Наостанок — іще одна цікава інформація для патріотів. 21 травня в Національній опереті пройде традиційний концерт «З Україною в серці» за участю найкращих творчих сил театру. Як і в минулі роки, на глядачів чекає кілька десятків яскраво оформлених номерів — народних пісень, уривків із найвідоміших оперних та балетних творів українських класиків, невмирущі мелодії Володимира Івасюка, Платона Майбороди, Олександра Білаша, Ігоря Шамо та інших відомих композиторів. Багато номерів буде виконано вперше.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
