А без води…

Кожному — ліміт

Як стало відомо «УМ», цього літа в Криму збираються запровадити жорсткі ліміти використання підземних вод, про що нещодавно повідомив тутешній міністр екології та природних ресурсів Геннадій Нараєв. «Враховуючи дефіцит води, який є в Криму, ми повинні всіх зобов’язати встановити лічильники. Наші фахівці визначать, скільки можна видобувати, і їх (ліміти) не можна буде перевищувати. Для кожної свердловини буде визначений свій ліміт. Це завдання архіскладне, воно займе тривалий час», — наголосив він.

Самі споживачі зрошувальної води реагують на чергову «ввідну» по-різному. «Нам це поки що не загрожує, бо наша вода для поливу вважається технічною через високий вміст нітратів, які колись потрапили в ґрунт через інтенсивне внесення хімдобрив «Кримською розою». До того ж, за ліцензією, ми можемо безоплатно помпувати на добу до 500 кубів води. Якщо ці ліміти справді переглянуть, то доведеться, звичайно, якось економити на зрошенні або ж узагалі відмовлятись від вирощування деяких овочів», — коментує нововведення голова правління одного з садівничих товариств масиву Живописне поблизу Сімферополя, що на правах господаря користується викупленою у збанкрутілого підприємства «Кримська роза» свердловиною, Володимир М.

Утім навіть заощаджувальний режим використання підземних вод — не панацея. А буріння свердловин, яких наразі на півострові налічується 2867, на думку місцевих екологів, більш-менш вирішить проблему повного водозабезпеченням Криму тільки на найближчі 2-3 роки. Натомість у подальшому загрожує серйозним засоленням ґрунтів, відтак виведенням їх із сільгоспвикористання у північних і центральних регіонах півострова.

Проблеми «перехідного періоду»

Вони, попри обіцянки властей, явно затяглися. І вельми дратують Валерія Жаткіна — керівника згаданого вище ТОВ «Фенікс плюс». Відповідаючи на запитання про насущні виробничі справи, чоловік «заводився», як кажуть, із півоберта. «Ані кукурудзу, ані сою вже не сію, винятково озимі й технічні культури — кореандр і гірчицю, — зізнався Жаткін. — Усі наші старі компаньйони відкрили підприємства в Росії і будуть вивозити продукцію до Європи. Словом, ми нічого не втратили зі збутом. Ще «плюси» ( від «приєднання» до Росії. — Авт.) — дотації, обіцяють 300 рублів за гектар посівної площі і вигідний лізинг будь-якої техніки під 2,5 %. Але є й купа «мінусів», насамперед у законодавстві. Зробити те, що вимагається за нинішнім законодавством, просто неможливо. Ось маленький приклад. Я найняв фірму і заплатив їй 30 тисяч рублів, щоб вона виписала параметри з техніки безпеки по всьому нашому підприємстві. При Україні у мене був випадок, коли робітник хильнув в обід і потрапив під сіялку. За українськими законами, він сам ніс за це повну відповідальність. За законами РФ, у цій ситуації винен буду я, бо маю контролювати весь виробничий процес. Запитую: як я можу контролювати, якщо у мене виходить одночасно 10 одиниць техніки, причому одна за 20, друга — за 30 кілометрів? Скільки це я повинен найняти чи агрономів, чи контролерів, чи охоронців, щоб хтось не напився і не вліз під сіялку? Раніше робітників ознайомили з технікою безпеки, вони розписались — і все. Нещодавно нам на форумі довели, що, відповідно до вимог пожежної безпеки, ми повинні всю проводку на підприємстві поміняти на російську, з датчиками. У мене це 45 кілометрів кабелів. Запитую, як це зробити? У відповідь чую: «Як хочете, але до вас після першого попередження прийдуть і нарахують штраф». Виходить, що ми повинні працювати не на підвищення зарплат, податків, покращення на самому підприємстві, а винятково на техніку безпеки».

Про інші особливості російських умов господарювання повідала «УМ» і бухгалтер господарства Зарема М. За її словами, нинішні кримські ціни на дизпаливо, бензин, запзапчастини на сільгосптехніку, засоби захисту вищі, ніж в Росії. Тоді як своє зерно вони змушені продавати гуртовикам із Краснодарського краю, навпаки, значно дешевше. «Торік у нас добре пішов продаж коріандру, — зізналась пані Зарема, — і завдяки цьому ми якось витягли рік. А що буде через рік- два — невідомо». Відтак економічних «плюсів» у приєднанні до Росії жінка допоки не угледіла. До того ж нині Зарема змушена періодично їздити до Сімферополя на платні курси аудиторів із Росії, аби освоїти важке для неї трудове і податкове законодавство РФ. Позаяк найважливіше для неї у подальшому — уберегти товариство від потенційних захмарних штрафів. А ще Зарема розповіла, що у місцевих селян є «маленька надія», що російські й українські уряди зрештою домовляться про постачання дніпровської води Криму.