Поручень полегшує пересування вулицею, бадьорить словом, а взимку ще й зігріває. (автора.)
Вигравійовані рядки українських письменників, серед яких Софія Андрухович, Лесь Белей, Таня Малярчук, Дзвінка Матіяш, Остап Сливинський, Сашко Ушкалов, захоплюють перехожих, а сам поручень робить зручним пересування.
Круті схили столичної вулиці привабили польську мисткиню Ельжбєту Яблонську, коли вона два роки тому відвідала Київ. Після прогулянки вулицею Івана Франка в неї з’явлася ідея зробити для перехожих новий поручень і додати родзинку — вигравійовані тексти письменників. За підтримки Польського iнституту цю ідею взявся реалізувати український архітектор Іван Мельничук. «Проект з підігрівом поручня є першим в Україні. Поезія зігріє душу перехожим, а тепло від підігріву — ще й тіло», — розповіла на відкритті директорка Польського iнституту в Києві Ева Фігель.
Довгих два роки крок за кроком тривала робота над проектом. Польський iнститут організував конкурс на найкращий шрифт для поручня серед українських художніх вишів. Переможницею стала Оксана Капранова. Її авторський шрифт зараз вигравійований на поручні. Вона займалася й компонуванням тестів, а згодом — виготовленням файлів, які вигравіювали на трубах. Робота Оксани була настільки кропіткою, що вона мала до деталей прописувати всі букви, вказувати навіть відстані між ними, звертати увагу на найменші дрібниці, щоб не було помилок, коли літери вже будуть гравіювати лазером на металі.
Шість текстів, які можна побачити на поручні, радо згодилися надати українські письменники. Вони написали тексти, орієнтуючись, що читатимуть їх саме на вулиці, що, за словами Івана Мельничука, стане «своєрідним діалогом iз перехожим».
Не обійшлося і без проблем під час роботи над проектом. Архітектор розповів про бюрократію, через яку довелося пройти, аби подарувати місту поручень: «Виходить, щоб зробити подарунок, треба було обійти безліч установ, заплатити грошей, а потім уже отримати дозвіл на встановлення конструкції».
Попри усі складнощі, мистецький поручень нині приваблює жителів Києва і уже за кілька днів свого існування став оглядовою родзинкою прогулянок центром міста.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
