Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Поручень полегшує пересування вулицею, бадьорить словом, а взимку ще й зігріває. (автора.)
Вигравійовані рядки українських письменників, серед яких Софія Андрухович, Лесь Белей, Таня Малярчук, Дзвінка Матіяш, Остап Сливинський, Сашко Ушкалов, захоплюють перехожих, а сам поручень робить зручним пересування.
Круті схили столичної вулиці привабили польську мисткиню Ельжбєту Яблонську, коли вона два роки тому відвідала Київ. Після прогулянки вулицею Івана Франка в неї з’явлася ідея зробити для перехожих новий поручень і додати родзинку — вигравійовані тексти письменників. За підтримки Польського iнституту цю ідею взявся реалізувати український архітектор Іван Мельничук. «Проект з підігрівом поручня є першим в Україні. Поезія зігріє душу перехожим, а тепло від підігріву — ще й тіло», — розповіла на відкритті директорка Польського iнституту в Києві Ева Фігель.
Довгих два роки крок за кроком тривала робота над проектом. Польський iнститут організував конкурс на найкращий шрифт для поручня серед українських художніх вишів. Переможницею стала Оксана Капранова. Її авторський шрифт зараз вигравійований на поручні. Вона займалася й компонуванням тестів, а згодом — виготовленням файлів, які вигравіювали на трубах. Робота Оксани була настільки кропіткою, що вона мала до деталей прописувати всі букви, вказувати навіть відстані між ними, звертати увагу на найменші дрібниці, щоб не було помилок, коли літери вже будуть гравіювати лазером на металі.
Шість текстів, які можна побачити на поручні, радо згодилися надати українські письменники. Вони написали тексти, орієнтуючись, що читатимуть їх саме на вулиці, що, за словами Івана Мельничука, стане «своєрідним діалогом iз перехожим».
Не обійшлося і без проблем під час роботи над проектом. Архітектор розповів про бюрократію, через яку довелося пройти, аби подарувати місту поручень: «Виходить, щоб зробити подарунок, треба було обійти безліч установ, заплатити грошей, а потім уже отримати дозвіл на встановлення конструкції».
Попри усі складнощі, мистецький поручень нині приваблює жителів Києва і уже за кілька днів свого існування став оглядовою родзинкою прогулянок центром міста.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>