Нафтова сорочка

      Опозиція продовжує обставляти «фішками» найпривабливіші стратегічні об'єкти, які ще не приватизовано. Останніми днями найбільші баталії точилися навколо створення вертикально інтегрованої нафтової та нафтопереробної компанії (ВІНК). Можливо, вона матиме назву «Нафта України». Президент Леонід Кучма доручив урядові збільшити статутний фонд Укрнафти, зберігши за державою 50 відсотків плюс одна акція з відповідним співвідношенням між «Нафтогазом України» (1 відсоток плюс одна акція) та Фонду держмайна (49 відсотків). Для цього до статутного фонду Укрнафти мають передати 43-відсотковий пакет ЗАТ «Укртатнафта» і 25-відсотковий — ВАТ «НПК-Галичина». Кабмін досить швидко прийняв відповідну постанову.

      Пікантність ситуації полягає в тому, що нова структура, яка стане правонаступницею нині існуючої компанії «Укрнафта», практично успадкує нинішній її менеджмент, а нею, як стверджують достовірні джерела, насправді керують приватні структури. Вони, на думку декого з парламентаріїв, не можуть дбати про національні інтереси країни. Крім того, передача 43-відсоткового пакета закритого акціонерного товариства «Укртатнафта», як зазначають депутати, суперечить закону — такий пакет не може переходити до акціонерного товариства відкритого типу. Боротьба йде з перемінним успіхом. Наскільки рішуче збирається обстоювати національні інтереси на нафтовому ринку парламентська Спеціальна контрольна комісія з питань приватизації, розповідає її голова Валентина СЕМЕНЮК.

Давні грішки

      — Вас не здивувала обережність, з якою навіть після того, як було прийнято урядову постанову про ВІНК, Прем'єр Віктор Янукович, перебуваючи в Одесі, говорив: мовляв, ми (тобто уряд. — Авт.) шукаємо можливість створити таку структуру, яка б могла конкурувати з іншими компаніями і впливати на цінову політику. Як ви оцінюєте ці наміри?

      — Стосовно щирості цієї заяви маю великий сумнів. Півтора року тому парламентська Спеціальна контрольна комісія з питань приватизації розглянула ситуацію навколо закритого акціонерного товариства «Укртатнафта» (йдеться про нафтопереробний завод у Кременчуці). Приводом стало те, що декілька разів парламенту пропонували прийняти один за одним кілька законів про особливості приватизації цього підприємства. Комісія з'ясувала, що підставою для створення Укртатнафти були указ Президента Леоніда Кучми та договір між Татарстаном і Україною, в якому зафіксовано рівноцінне представництво сторін (50/50). Ця угода дала можливість, зберігаючи державну власність, тобто, власне, Кременчуцький нафтопереробний завод, мати постійного постачальника сировини. Після підписання офіційних документів було дано доручення Кабінету Міністрів та Фонду державного майна України, а також Мінекономіки Татарстану сформувати статутний фонд підприємства.

      Після цього виникла дуже дивна обставина. До створення статутного фонду Укртатнафти залучили представників бізнесу інших держав. Зробили це у вигляді укладання кредитних угод і залучення вексельних зобов'язань. Урешті-решт внаслідок цих фінансових маніпуляцій Україна почала втрачати свою частку в статутному фонді підприємства: вона зменшилася з 50 до 43,27 відсотка. Мені довелося порушити це питання в сесійній залі. Зокрема, я звернула увагу членів парламенту на представництво сторін на загальних зборах Укртатнафти: воно не є рівноцінним і навіть інколи не відповідає Закону «Про власність» і суперечить президентському указу в частині розподілу повноважень. З боку Татарстану на зборах присутні, як мінімум, віце-прем'єр, перші особи з мінекономіки і міністерства природних ресурсів, а з боку України — заступник голови Фонду держмайна, причому рішення приймають неадекватні, неузгоджені й такі, що завдають шкоди державі.

      Після обговорення у Верховній Раді до Кременчука відрядили групу перевіряючих, і вона виявила багато недоліків, зокрема, щодо ведення бухгалтерського обліку та способу, в який було створено статутний фонд підприємства. Завдяки цьому втручанню тут запанував порядок, і завод почав потроху працювати. Зважте, що це єдиний із шести існуючих НПЗ, який залишився українським (хоча й на 50 відсотків). Чим же ми будемо забезпечувати економічну безпеку держави, якщо інша сторона постійно диктуватиме нам політику на ринку енергоносіїв, адже так трапилося, що решта п'ять заводів майже повністю перебуває у власності громадян РФ? Я маю на увазі російських олігархів, які перед посівною та в період осінньо-польових робіт піднімають ціну на нафту й, відповідно, на бензин і дизельне паливо, а в решту часу знижують її. Це є нічим іншим як змовою на ринку торгівлі нафтопродуктами та паливно-мастильними матеріалами. Словом, уряд давно мав можливість через Укртатнафту впливати на цей ринок, однак так і не спромігся реалізувати задум.

      Тому, коли у Верховній Раді розглядали законопроект, у якому передбачалося, що частки державного майна передаються, якщо приватизація відбувається за участi іноземного капіталу, я виступила проти, тому що під цей закон підпадала б Укртатнафта. Добре, що Президент наклав на нього вето. Проте натомість Леонід Кучма 16 липня підписав Указ («Про заходи з підвищення ефективності управління нафтовою галуззю» за № 814 від 16 липня цього року. — Авт.), яким зобов'язав уряд передати держпакет Укртатнафти компанії «Нафтогаз України», аби та, у свою чергу, передала його Укрнафті. Я згодна, що необхідно мати якусь державну монополію в секторі видобування і переробки нафти, але є з цього приводу деякі застереження.

Його величність прецедент

      — Ви маєте на увазі вертикально-інтегровану нафтову компанію — ВІНК , про яку так довго говорять, починаючи з часів прем'єрствування Анатолія Кінаха, і яку нарешті створили 8 вересня постановою Кабміну?

      — Не важливо, як вона називатиметься. Суть полягає в тому, що таким чином започатковують холдингову компанію (за своєю природою, ВІНК є такою структурою). Робити це на основі тільки низки невеличких указів, не маючи закону, в якому було б виписано процедуру передачі пакетів, не можна, тому що виникне безліч порушень. Згадаємо, що відбувалося, коли створили холдингову компанію «Укрпапірпром». Тоді йшлося про те, що Кабмін делегує Фонду держмайна право продати частину підприємств, які входять до Укрпаперу. Фонд, у свою чергу, пише наказ, у якому делегує самій холдинговій компанії право проводити приватизацію. Тобто, в Україні створили прецедент. Тож указ щодо Укртатнафти з'явився вже під прецедент, коли сама холдингова компанія продавала частки майна тому, кому вважала за потрібне, і тоді, ясна річ, про конкурс і незалежну оцінку держмайна не йшлося.

      — Те, в який спосіб планують приватизувати Укрнафту, викликало низку коментарів з боку народних депутатів. Зокрема, член парламентського комітету з питань ПЕК Олекса Гудима вважає, що своєю постановою про створення ВІНК на базі ВАТ «Укрнафта» уряд «зробив подарунок фінансово-промисловій групі «Приват» і, таким чином, віддав останню «нафтову сорочку» приватній структурі. Прогнозує можливий контроль Приватбанку над Укрнафтою через збільшення її статутного фонду й екс-голова правління цього ВАТ Олег Салмін. А за словами Дмитра Святаша, передача пакета акцій Укртатнафти Укрнафті є безплатною приватизацією. Хто ж, зрештою, насправді розпоряджатиметься «Нафтою України» — група «Приват»?

      — Я припускаю, що депутати мали підстави так говорити. У нас же приватизація відбувається за принципом: хто увійшов останнім до Президента, на користь того й приймають рішення. Це, до речі, відомо з розповідей саме тих, хто вчащає до кабінету Леоніда Кучми. Якби в Україні був Закон «Про управління об'єктами державного майна», зокрема, з визначенням часток і правом «золотої акції», то навіть одна з акцій, що перебуває у власності держави, мала б силу вирішального голосу. Тоді б не дійшло до того, що сталося із ЗАТ «Укртатнафта» і ВАТ «НПК-Галичина». Але той закон «заветував» Президент.

Облігацію не вкрадуть

      — Вочевидь, народні депутати не припиняють спроб стати на заваді «прихватизації». Днями Верховна Рада схвалила закон, яким тимчасово забороняє передавати держпакети акцій до статутних фондів господарських товариств як внесок держави. За закон проголосували 366 з 440 депутатів, зареєстрованих у залі. Отож вас можна привітати з перемогою?

      — Ще заждіть. Закон, безумовно, потрібний. Зверніть увагу: авторами законопроекту виступили Катерина Ващук та Василь Салигін, тобто представники аграрників та паливно-енергетичного комплексу, які найбільше на собі відчувають цінові коливання на ринку нафтопродуктів. Заборонено передавати держпакети акцій аж до часу, поки не буде затверджено чергову Державну програму приватизації, а її, як відомо, на цей рік не прийняли. Закон схвалено в цілому, і, сподіваюся, Президент підпише його. Завдяки цьому можна буде відвернути загрозу, яка насунулася і на Укртатнафту, і на НПК «Галичина». Якщо ж закон не підпишуть, то діятиме указ. Під нього потраплять, окрім майбутньої ВІНК, ще 29 холдингових компаній, які є в Україні. До них, таким чином, буде відкрито доступ представників інших іноземних держав.

      Коли я звернулася за роз'ясненням з аналогічним запитанням — щодо Укрпаперу — до першого віце-прем'єра Миколи Азарова, то він зазначив, що приватизацію цього підприємства провели поза межами законодавства. Нагадаю, пан Азаров представляє Партію регіонів. Коли ж я звернулася до Генпрокуратури з поданням про визнання приватизації Укрпаперу незаконною, то отримала відповідь, що в цьому там не вбачають складу злочину, оскільки на те було відповідне розпорядження Кабінету Міністрів. Тож треба чітко зрозуміти: у нас сьогодні представники Партії регіонів очолюють уряд, Фонд держмайна і Генпрокуратуру. Мовляв, самі проекти указів складаємо, самі торгуємо, самі контролюємо.

      Зважаючи на це, група народних депутатів підготувала подання до Конституційного суду. Зокрема, ми звертаємо увагу, що документ «Про заходи з підвищення ефективності управління нафтовою галуззю» Президент підписав тоді, коли період указотворення глави держави вже закінчився. Хоча Кабінет Міністрів продублював цей указ своєю постановою, вона не може відмінити президентський указ про створення Укртатнафти, який було прийнято тоді, коли він мав силу закону, — ще у 1995 році.

      — Як ви прокоментуєте намір акціонерів Укрнафти розглянути питання про збільшення статутного фонду компанії шляхом додаткового випуску простих іменних акцій існуючою номінальною вартістю 0,25 гривні кожна, до 1 мільярда 792 мільйонів 583 тисяч гривень? Схоже, що для компанії, яка отримала в минулому році, за даними УНІАН, чистий прибуток у 892 мільйони гривень, таке рішення є логічним?

      — Рішення про додаткову емісію держава повинна приймати на паритетних засадах, якщо компанія потребує додаткових капіталовкладень. Усе залежить від того, в який спосіб це зробити. На мою думку, випуск іменних облігацій (пiд додаткову емiсiю) призведе до того, що їх скупить якась одна зацікавлена комерційна структура. Інша справа, коли б держава випустила облігації. По-перше, тоді б у них було реальне забезпечення майном, по-друге, люди через певний період отримали б за облігації кошти і мали б з цього певний зиск.

      — Чи можна припустити: якщо Президент не підпише закон Ващук-Салигіна, на світ Божий почнуть пробиватися інші законопроекти аналогічного спрямування?

      — Обов'язково. Зокрема, вже зареєстровано мій законопроект «Про внесення змiн до законодавства про приватизацію», в якому я наполягаю на припиненнi продажу об'єктів стратегічного призначення. Мені не вистачило під час минулої сесії шістьох голосів, аби його прийняли. Тепер, коли змінився розклад політичних сил у парламенті, є реальний шанс, що цей закон підтримає більшість депутатів. Тим більше що до президентських виборів не вдасться змінити ситуацію стосовно Укрнафти. Навіть якщо якимось чином буде «протиснуто» рішення про додаткову емісію, здійснити її просто не вистачить часу — така процедура триває, як правило, кілька місяців.

      P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що Президент вніс зміни до Указу «Про заходи щодо підвищення ефективності управління нафтовою галуззю». Згідно з цими змінами, ВІНК буде створено на базі НАК «Нафтогаз України». Леонід Кучма також конкретизував дату, до якої Кабмін повинен розробити програму створення мережі оптової та роздрібної реалізації нафтопродуктів, які виробляють Укртатнафта та НПК «Галичина», — 15 жовтня.