Таємний фронт

 Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. Уже, здається, нікого в світі не дивує брутальний неприхований цинізм, з яким Путін намагається знищити Україну.
 Але чи обмежується всім цим агресія Росії?
 Аж ніяк. Під видимою частиною айсберга — бойовими діями — криється другий, таємний фронт. Фронт ефесбешний.
 У розпорядження нашої редакції потрапила інформація про плани росіян щодо знищення твердині віри в Україні — Української православної церкви Київського патріархату.
 УПЦ КП — православна церква в Україні — не підпорядковується Москві. Окрім неї, православними є ще УПЦ Московського патріархату (офіційно підпорядкована ідеологу «Руского міра» патріарху Московському Кирилу) та УАПЦ — невелика церква з історичним найменуванням, яка вже досить давно потрапила до сфери впливу російських спецслужб.
 Київський патріархат хоч і має кількісно менше парафій, ніж Московський (в Україні), після минулорічної революції має незрівнянно вищий авторитет і суспільний вплив. Саме Михайлівський монастир КП прихистив студентів у ніч «кривавого четверга», коли беркутівці по-звірячому розганяли студентський Євромайдан. Тут-таки під час розстрілів снайперами мирних протестувальників функціонував військовий госпіталь. Саме єпископ КП у Криму Климентій власним тілом обороняв українські військові частини, до яких хотіли продертись росіяни. Саме КП припинив згадувати Януковича під час богослужіння. Це вже не кажучи про десятки капеланів КП в АТО, сотні мільйонів церковних пожертв на потреби армії і багато чого іншого.
 На чолі Київського патріархату стоїть особистість безпрецедентного масштабу — святійший Патріарх Київський і всієї України-Русі Філарет. Поза сумнівом, знищити УПЦ КП, допоки його очолює патріарх Філарет, — неможливо. Філарет до проголошення Україною незалежності був чільним діячем Російської православної церкви, у 1990 році виконував обов’язки патріарха Московського. Прикметний факт: нинішній очільник Московської патріархії Кирил був висвячений на єпископа саме Філаретом. Після того, як останній відмовився від високих посад у РПЦ і присвятив своє життя утвердженню незалежної Української церкви, він став ідейним і духовним ворогом Кремля №1. Ненависть росіян до Філарета є такою сильною, що 1997 року вони навіть піддали його незаконній анафемі. Філарет є не просто духовним і моральним авторитетом — він талановитий адміністратор, який зумів за вкрай непростих обставин розбудувати церкву, якій сьогодні довіряє більшість українців.
 Тож зруйнувати Київський патріархат, доки його очолює патріарх Філарет, неможливо. Але Київському патріарху вже 86 років, і об’єктивно щодалі йому все складніше управляти церковними процесами. Немає сумніву, що у разі відходу Філарета від керівництва церквою росіяни (і спецслужби, і російська церква — власне, чи не одне це й те саме?) робитимуть усе, щоб Київський патріархат був знищений або щонайменше — дискредитований та розколотий.
 Як же цього досягти?
 Річ у тім, що святійший Патріарх Філарет, передбачаючи такий розвиток подій, наперед потурбувався про те, як уберегти церкву від розколу. За його пропозицією Архієрейський собор УПЦ КП прийняв рішення, що в період міжпатріаршества обов’язки предстоятеля Церкви виконує наперед визначена Філаретом особа — патріарший намісник, митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній. Таким чином, зіштовхнути єпископів на етапі обрання місцеблюстителя (у мирському розумінні — виконуючого обов’язки патріарха) стає неможливим. Окрім того, сам факт визначення Філаретом свого бажаного спадкоємця дає для владики Епіфанія безпрецедентні козирі для перемоги на власне Помісному соборі — тобто майже напевні шанси стати повноправним Патріархом Київським і всієї України-Русі.
 Владика Епіфаній годиться в онуки патріархові Філарету (у лютому цього року йому виповнилось усього 36 років), але вибір Святійшого зупинився на ньому вочевидь невипадково. За час свого служіння владика зміг досягти неабияких результатів в упорядкуванні справ Київської православної богословської семінарії (яку він й очолює), активізації Київського патріархату в Київській області і відродженні Видубицького монастиря столиці. Парадоксально, але саме той факт, що владика Епіфаній перетворив занедбану і багато років нищену комуністами святиню в «Малий український Афон», за задумом російських спецслужб, має стати чи не ключовим елементом в оновленому сценарії нищення УПЦ КП. Утім про все по порядку.
 Незважаючи на зазначені вище управлінські досягнення владики і його непересічну богословську освіту (серед іншого, Епіфаній навчався на Філософському факультеті Афінського національного університету), можна припустити, що вибір Патріарха Філарета зупинився на молодому митрополитові не з цих причин. У середовищі Київського патріархату поширеною думкою є та, що владика Епіфаній став людиною №2 у церкві через свою націоналістичну (читай — антимосковську) позицію.
 Отже, коли стало зрозуміло, що традиційний план із розколу Церкви не спрацює, було розроблено нову диверсійну схему.
 За нашими достовірними даними, відповідь на це запитання було знайдено відносно легко. В «кращих традиціях» вирішено проголосити владику ... агентом Федеральної служби безпеки Російської Федерації!.. По-перше, агент ФСБ — це в умовах українсько-російської війни чи не найбрудніше звинувачення вже саме по собі. По-друге, якщо Київський патріархат очолює «агент ФСБ», то в УПЦ Московського патріархату є блискуча відмовка від будь-яких спроб об’єднання церков («ми хоч і підпорядковані Кирилу, а ви — взагалі агенти російських спецслужб»). По-третє, проукраїнсько налаштовані парафії УПЦ МП, які потенційно можуть перейти в УПЦ КП самостійно, за задумом, повинні бути наляканими перспективою опинитись в руках «кремлівських агентів». По-четверте, враховуючи зв’язки владики Епіфанія з грецькими ієрархами, можна гамузом створити історію про «міжнародну змову російських агентів», які таємно прагнуть знищити Українську церкву.
 Звичайно, в лоб заявити, що владика Епіфаній — агент Кремля буде малопереконливим. Для початку потрібно показати, що Епіфаній перебуває в середовищі російської агентури. З цим також непросто: де їх, цих агентів, набрати, та ще й розставити бодай у якомусь зв’язку з владикою — на це потрібні роки кропіткої роботи, вербування, інтеграція в церковні структури і ще не факт, що все пройде гладко. Тому було вирішено агентів не інтегрувати, а просто проголосити ними тих, хто так чи інакше пов’язаний з Епіфанієм. Правдоподібністю було вирішено пожертвувати в ім’я економії часу.
 Звичайно, такі липові агенти повинні мати певну вагу та/або принаймні впізнаваність. До того ж бажано, щоб вони реально належали до противників московської імперської політики «Руского міра». В такий спосіб удар по таким особам, крім компрометації владики Епіфанія, буде сам по собі корисним — репутаційної шкоди мають зазнати саме найпослідовніші прихильники автокефалії Української церкви.
 Зрештою ФСБ вибрала дві цікаві (кожна по-своєму, звісно) фігури — українського бізнесмена Андрія Мацолу та митрополита Бурси (Константинопольський патріархат) Елпідофора.
 Андрій Мацола — засновник та акціонер Першої приватної броварні, є чи не єдиним серйозним меценатом Київського патріархату. Про масштаби його фінансової допомоги Українській церкві можна лише здогадуватись із повідомлень на офіційному сайті УПЦ КП. Саме Мацола є основним фундатором відродження в тому числі й Видубицького монастиря, намісником якого є митрополит Епіфаній. За інформацією видання, лише реконструкція Георгіївського собору цього монастиря обійшлась у десятки мільйонів гривень. Андрія Мацолу вирізняє з-поміж інших заможних людей, які підтримують релігійні організації, дві важливі обставини. Перша — це його принципова підтримка саме Київського патріархату (яка не припинялась і в часи Януковича — ризикована, м’яко кажучи, у ті часи річ). Друга і головна обставина — це те, що Андрій Мацола допомагає церкві не лише матеріально, а й на значно глибшому рівні. Власник Першої приватної броварні допомагає Київському патріархатові інтегруватись у світове православ’я — чому всіляко протистоїть Московська патріархія. Регулярні неофіційні контакти ієрархів Київського патріархату з Константинопольським, направлення українських семінаристів на навчання у грецькі богословські школи, візити в Україну афонських ченців, передача храмам УПЦ КП списків (копій) чудотворних ікон з Афонських монастирів та інше — все це дуже дратує росіян.
 Митрополит Елпідофор належить до найбільш антиросійських ієрархів у світовому православ’ї, є послідовним прихильником автокефалії Української церкви. Щоб зрозуміти позицію Елпідофора, цілком достатньо прочитати його глузливу оцінку намаганням РПЦ опанувати першість у світовому православ’ї. За інформацією видання, митрополит Елпідофор не раз спілкувався з митрополитом Епіфанієм, який, до слова, вільно володіє грецькою мовою і є неофіційним посланником Київського патріархату в неафішованому діалозі з подолання Українською церквою штучної, інспірованою Москвою, ізоляції.
 Звичайно, викладені вище обставини зробили Мацолу та Елпідофора першими претендентами на інформаційну атаку. Перший — пробний — постріл у ній зробили по Андрію Мацолі, якого влітку минулого року анонімно звинуватили в... фінансуванні сепаратистів. У червні-липні 2014 року в Києві та Львові (малій батьківщині Мацоли) було здійснено масову розклейку листівок без вихідних даних із відповідними звинуваченнями. Очікувалось, що Мацолу втягнуть у довгу беззмістовну кампанію звинувачень-виправдань, як наслідок залишиться осад, що «диму без вогню не буває». Але меценат самостійно звернувся до СБУ (!) з проханням здійснити перевірку його кампанії на предмет зв’язків із «ДНР» та «ЛНР».
 Після негативного висновку української спецслужби дискредитаційна атака захлинулась. Утім не назавжди.
 Згадана раніше операція на серці патріарха Філарета змусила ФСБ активізуватись. За нашою інформацією, в українських ЗМІ та соціальних мережах запланована нова хвиля інформаційної кампанії. Користуючись тим, що дуже-дуже небагато українців знають ім’я митрополита Елпідофора, цьому ієрарху буде відведена роль головного російського резидента, який «завербував» митрополита Епіфанія.
 Другий етап спецоперації полягатиме у прив’язці владики Епіфанія до «російського агента» митрополита Елпідофора. Наприклад, «викривальне» відео, яке фіксує зустріч Елпідофора та Епіфанія десь у Стамбулі або на Афоні. Оскільки «зв’язок» Елпідофора з ФСБ уже буде як би «доведеним», наголошуватимуть, що Епіфаній зустрічався з ним таємно. Таким чином, висновок напрошуватиметься наче сам собою: Елпідофор завербував Епіфанія, майбутнім Київським патріархом може стати агент Кремля! І нарешті, третій — останній штрих: зустрічі грецького і українського митрополитів відбуваються за сприяння... так-так, Андрія Мацоли, який «як відомо, фінансує сепаратистів на сході України.
 ...Історія підтверджує: втручання Москви в українські церковні справи виходять далеко за межі проблеми внутрішньоправославних взаємин. Православ’я як духовна ідеологія українства є тим стержнем, на який «кріпляться» інші — похідні — питання національної свідомості, а відтак — і самовизначення. Тому, без перебільшення, можна стверджувати: по-справжньому незалежна Українська держава існуватиме лише тоді, коли існуватиме Автокефальна помісна українська церква. n

(http://kyiv1.org/news/taemnij-front-yak-rosiyani-voyuyut-proti-ukrajin-041348/).