Дощ зі стелі

«Із кожним дощем дірок у даху більшає»

«У нас тут катастрофічна ситуація, і триває вона п’ять років. Увесь цей час адміністрація та голова ради школи неодноразово зверталися до міської влади зі своєю бідою, але нічого не змінилося», — розповідає «УМ» директор школи Микола Чорноіваненко. Коли на вулиці йде дощ, то спортзал безперервно заливає водою. У такі дні персонал школи підставляє під потоки води ємності для її збору, але щоразу їх не вистачає. Тож додатково довелося навіть обрізати каністри з-під «грунтовки» і виставляти їх у ряди. «Після останнього дощу отак ще днів iз чотири капатиме!» — припускає вчитель фізкультури цієї школи Володимир Мірошник. Узимку ж iз даху спортзалу неможливо навіть сніг почистити, бо покриття із просмоленого руберойду провалюється, і дах ще більше починає протікати.

«Із кожним дощем до старих дірок у даху додаються нові. Колись було так, що дощ ішов по центру спортзалу, а тепер капає уже й під вікнами», — додає вчителька фізкультури Марія Глоба, показуючи на частину стелі, покриту пасмами брудної цвілі. Педагог зізнається: до кожного навчального року школа старанно готується, але вся та робота змивається дощем.

Учителі додають: на їхній базі відбуваються загальноміські та обласні спортивні заходи, проходять відкриті уроки. «Ми з Володимиром Миколайовичем брали участь у конкурсі на краще викладання фізичного виховання в навчальних закладах України, і нам було прикро, що в нашій школі спортзал — у такому жалюгідному стані», — зізнається Марія Глоба. Доводилося переживати неприємні моменти і коли приїжджали вчителі з районів області на курси підвищення кваліфікації та відвідували в школі імені Симоненка майстер-класи та показові уроки.

«Дивіться, що тут робиться! Накладки на ящиках постійно розбухають, тільки на моїй пам’яті їх міняли більше десяти разів», — Володимир Миколайович відкриває під стіною ящики для спортивного інвентарю, демонструючи те, на що їх перетворила цвіль.

За його словами, коли у спортзалі йде дощ, вони з учнями сидять у класах і не мають змоги в повній мірі виконати навчальний процес. Тож доводиться проводити теоретичні заняття. До всього дірявий дах не тримає тепло, а мокра підлога — це ризик травматизму для школярів.

Переживають за ситуацію зі спортивним залом і батьки школярів. Один із них навіть відео про шкільний дощопад зняв та виклав в інтернет, сподіваючись таким чином привернути увагу до болючої проблеми.

«Треба змінити в назві слово «покрівля» на слово «приміщення»

Надзвичайну ситуацію зі спортзалом директор школи Микола Чорноіваненко вважає найбільшою бідою навчального закладу на сьогодні. Він каже, хоча у школі і вікна потребують заміни, і туалети треба ремонтувати, а недавно почав протікати ще й дах у класах на третьому поверсі, та ремонт даху спортзалу вимагає негайного вирішення.

Восени минулого року довгоочікуваний перший крок у цьому напрямі було зроблено — до тендерного комітету Черкаської міськради передали експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації по робочому проекту «Капітальний ремонт покрівлі Черкаської спеціалізованої школи №33», затверджений директором філії ДП «Укрдержбудекспертиза». Але сталося неочікуване — у жовтні тендерний комітет повернув документ назад iз вимогою змінити в назві слово «покрівля» на «приміщення».

«Тепер на ремонт даху спортзалу при сьогоднішніх розцінках потрібно не менше 330 тисяч гривень. Ці кошти мають надати із бюджету розвитку міста», — каже з надією директор школи. І додає, що в господарчій групі при освітянському департаменті йому недавно повідомили, що питання виділення коштів розглядатиметься уже на найближчій сесії міської ради. Та в школі №33 кажуть, що повірять у таку підтримку, коли гроші на ремонт будуть не просто цифрами на папері, а перетворяться на міцний і надійний дах, iз якого не тече.