Я відчиняю двері на балкон, переступаю поріг, і тиша, сповнена чистим, прозорим, немов коштовний кришталь, повітрям, щільно огортає мене. Здається, варто простягнути руку — і повітря задзвенить — так багато його довкола. Ніби й не видно його, та відчуваєш це повітря усім своїм єством. «Порожнє повніше за повне», — здається, тепер я розумію, про що йшлося у стародавніх філософів...