Схоже, діти набагато тонше і чутливіше переживають війну, ніж дорослі. Напередодні Великодня відбуваються десятки ярмаркiв на підтримку Української армії, на яких чи не найбільше — саме дитячих робіт. І вони — найзворушливіші. А ще — тисячі малюнків, листів із побажаннями та різних дрібничок нині готуються до відправки на схід. Бо дитяче — найщиріше.
Саме тому, коли в столичній гімназії №143 оголосили, що кошти, зібрані на традиційному шкільному ярмарку, будуть передані на лікування санінструктора Вадима Свириденка, який у боях під Дебальцевим втратив кисті рук і стопи ніг, це викликало серед школярів неабиякий ажіотаж. Діти взялися до роботи і у призначений день десятки виробів чекали своїх нових господарів. Особливо активними були п’яти-шестикласники. Учителі теж долучилися з випічкою, тож гості ярмарку і наїлися, і збагатилися. «Такі ярмарки у нас традиційно бувають приурочені до Шевченківських днів. Але цього разу діти були особливо активними», — зізнається завідуюча кафедрою української мови гімназії Євгенія Антощук. Усього під час ярмарку було зібрано більше як 4,5 тисячі гривень, які передали дружині бійця Вікторії. До доброї справи долучилася і наша колега з Вінниці, інші добрі люди, так що сума вийшла навіть більша.
Узагалi історія Вадима Свириденка мало кого залишає байдужим. Під час боїв на Дебальцiвському плацдармі він опікувався пораненими, доки сам не «зловив» осколки в передпліччя та стегно. Разом iз командиром та іншими пораненими 16 лютого він вирушив до Артемівська в госпіталь, але по дорозі колона потрапила в засiдку: спершу обстріляли з мінометів, а коли вцілілі бійці перебралися до вантажівки і рушили далі, машина підірвалася на міні. Чотири доби при температурі -20 0С Вадим iз друзями очікували на допомогу. Коли на четверту добу на Вадима натрапила розвідка «ДНР», живими залишився тільки він. Але в Києві, куди згодом перевезли бійця, йому констатували IV групу обмороження кистей рук та стоп та провели ампутацію.
Утім, попри випробування, Вадим залишається оптимістом і не втрачає надію стати на ноги і повернутися до активного життя. Днями його з реанімації перевели в загальну палату, тож школярі вже готуються відвідати його в лікарні й познайомитися особисто. Один такий візит важить набагато більше, як десятки уроків патріотичного виховання.