На безслонів’ї і гусениця — слон

Головна книжкова подія квітня — «Книжковий арсенал» — уже геть не за горами. 22–26 квітня кияни й гості столиці прокладатимуть свої шляхи до «Мистецького арсеналу», де на них чекатимуть видавці з геть недешевими, але такими довгожданими новинками. Щоби правильно розподілити ресурси й не накупити зайвого, варто взяти блокнот і занотувати новинки, яких найдужче чекаєш і які точно варто придбати. Із такими списком для дітей допоможе читачам «Україна молода».

Якщо хтось запитає, чим українській дитячій літературі варто пишатися насамперед, то відповідь тут може бути єдина — поезією. Чого-чого, а дитячої поезії, добротної та різнопланової, традиційної та грайливо-новаторської в нас багатенько. Є навіть визнані майстри — Іван Андрусяк, Мар’яна Савка, Роман Скиба, Оксана Кротюк, Оксана Лущевська, Юрій Бедрик та інші. До слова, буквально щойно вийшла нова поетична книжка для дітей цілком «дорослого» поета Юрія Бедрика — «Снюсь-нюсь-нюсь» («Фонтан казок», 2015). У ній багато гри з мовою, гумору й логічних парадоксів, які буде цікаво розгадувати молодшим школярам: «Хоч би де прогупотів я, / Бивнем трощачи гілляччя, — / Скрізь / Безслоння, / Безслонів’я, / Безслонеча, / Безслоняччя…». Безсумнівним плюсом «Снюся» є візуальне оформлення — замість традиційних ілюстрацій тут літографія на тканині, з елементами ручної вишивки. Уся ця краса в легких пастельних кольорах — робота молодої художниці Аліни Віліщук.

Активно набирають обертів і українські книжки-картинки. Наприклад, «Перша подорож» ілюстратора Тетяни Горюшиної (Glowberry Books, 2014) — чудовий зразок книжки-розглядалки для найменших. Сюжет простесенький: сім’я зайців вирушає у свою першу подорож. Мораль: «У мандрівці можна дізнатися стільки неймовірного!», а ще — не всі в цьому світі зайці і не всі їдять капусту з морквою (читайте: не всі схожі на нас, і не для всіх важливі одні й ті самі цінності, що в сучасному світі ох як важливо). Заодно малюки ознайомляться з основними видами транспорту й різними предметами, які художниця пропонує, граючись, знайти на малюнках.

Київське видавництво «Братське» останній рік радує читачів і критиків сучасними якісними книжками-картинками, до того ж із «функцією» білінгви. Найновіша їхня книжка — «Монетка / A coin» від письменниці Анни Хромової та художниці Анни Сарвіри (англійський переклад Оксани Лущевської). Із неї дітлахи навчаться не засмучуватися через дрібниці й шукати в будь-чому світлий бік. Наприклад, в історії із загубленою монеткою можна побачити безліч можливостей: тут вам не дірява кишеня, а «бездонна», в якій може вміститися все що завгодно — цілий космос! А веселі малюнки від Анни Сарвіри остаточно переконають малюків у тому, що загублена чи втрачена річ — геть не привід для смутку.

Говорячи про книжки-картинки, слід згадати одну важливу для ринку дитячої літератури подію — вихід україномовного бестселера Еріка Карла «Дуже голодна гусениця» («Читаріум», 2015, пер. із англ. Тарас Уліщенко). Історію про дуже голодну гусеницю, яка одного разу прокинулася й почала їсти все, що знайшла, знають без винятку всі. Від 1969 року, коли американський художник Ерік Карл намалював цю милу книжку, видання було перекладено на понад 60 мов і розійшлося накладом у понад 38 млн. примірників. Нарешті завдяки новоствореному харківському видавництву «Читаріум» воно є і в Україні!

Вдалі дебюти «дорослих» авторів у дитячій літературі — особливо приємна стаття того, чим можна й треба пишатися. Книжка «Таке цікаве життя» режисерки, письменниці й авторки багатьох популярних пісень Ірини Цілик («Видавництво Старого Лева», 2015) в ілюструванні Христини Лукащук — без сумніву, вдалий дебют. Це короткі (на сторінку) й дотепні буденні історії, розказані від імені маленького хлопчика. Сюжети — найрізноманітніші: є тут і про український прапор та свободу, і про кота, і про татів ноутбук, про маму, сосиски й навіть про зірки та сніг. Частину слів у цих історіях замінено на малюнки — так, щоб дитина, яка тільки вчиться читати, могла легше освоїти цю нелегку премудрість.

Наостанок залишилася довгождана книжка італійської письменниці Анджели Нанетті «Мій дідусь був черешнею» («Видавництво Старого Лева», 2015, пер. із італ. Андрій Маслюх), ілюстрована Анастасією Стефурак. Це зворушлива повість про стосунки онука й дідуся, дідуся й бабусі, мами й тата, багатьох дорослих та однієї дитини, а також про життя і смерть, розказана простими словами, без пафосу і з гумором. Тоніно — першокласник, який живе в місті й має «міських» та «сільських» дідуся й бабусю. Це його очима читач бачить усю історію, і, звісно ж, часом Тоніно тлумачить якісь події геть не так, як би це робили дорослі. Але ж і дитина бачить якісь речі не так, як ми, правда ж? «Мій дідусь був черешнею» — книжка про те, як важливо навчитися не лише ходити на горщик і «правильно» пити какао, а й слухати дерева, лазити по черешні, поважати звичайну гуску й по-справжньому любити найближчих. Такої прози добре прописаних стосунків двох поколінь (дідів та онуків) дуже бракує сучасній українській дитячій літературі. Адже це вони — наші дідусі й бабусі — живе втілення пам’яті, без якої неможливо виростити здорове суспільство.

Ольга КУПРІЯН,
Простір Української Дитячої Книги «БараБука», спеціально для «УМ»