Солоденькими по великій депресії

Робити виставу, сюжет якої хоча б трохи перекликається з суперпопулярним фільмом «В джазі тільки дівчата», де головну роль зіграла голлівудська зірка №1 всіх часів Мерилін Монро — справа нелегка. Але досвід національної оперети останніх років свідчить: якою б «гучною» не була назва на афіші, колектив театру ніколи не опускається до механічного копіювання, щоразу створюючи свою версію відомої історії. Причому під оригінальністю в даному разі криються не просто художні прийоми, а й осучаснення самого змісту.

Вистава «В джазі тільки дівчата», попри легкий комедійний сюжет, за задумом постановників повинна наштовхувати і «на роздуми про серйозне» — зокрема, про сьогоднішню економічну ситуацію в Україні й шляхи виходу з неї.

«Як ми пам’ятаємо, події фільму розгортаються під час Великої американської депресії кінця двадцятих — початку тридцятих років, — каже художній керівник театру і режисер-постановник вистави Богдан Струтинський. — В Україні сьогодні теж криза. В мюзиклі глядач знайде чимало суспільно-політичних цитат, наприклад «За що нам жити? Світло, газ, тепло — все відімкнено». Аби гостріше передати зміст, я ввів епізод на біржі праці, куди щодня приходять знедолені люди у пошуках роботи, і сцену висміювання чиновницьких коридорів... Найцікавіше те, що цю виставу я задумував ще задовго до карколомного падіння курсу гривні. Мабуть, це той випадок, коли тебе немовби хтось веде і підказує про «найближче майбутнє».

В одній зі сцен вистави музикант Джо каже своєму товаришеві: «Справи мусять налагодитися». Ця фраза, по суті, є лейтмотивом усього спектаклю.

З іншого боку, «В джазі тільки дівчата» — це вистава про мрію і про те, що заради неї не треба боятися ризикувати. Не дивно, що головним елементом реквізиту стала дорожня валіза. Основна декорація-трансформер також подана у вигляді величезної дорожної валізи.

Основою вокально-оркестрового матеріалу для вистави стала музика відомого композитора Джула Стайна. 1972 року в США за мотивами фільму було створено мюзикл Sugar (назву можна перекласти, як «Солоденька» — так у фільмі називають головну героїню Дану Ковальчик, яку радянський прокат перейменував у Душечку).

За словами Струтинського, в їхньому театрі досить розповсюдженою є практика, коли прем’єрний склад виконавців стає відомим тільки після генеральної репетиції. «На кожну головну роль є два основні претенденти. Впродовж репетицій між ними йде своєрідне змагання. Вийшло так, що актриса, яку я заздалегідь планував на роль Душечки, пішла в декрет. Актора Сергія Авдєєва, котрий, як на мене, був би ідеальним Джо, мобілізували до армії. Це, до речі, ще один приклад тісного зв’язку між сценічною уявністю і реальним...».

Урешті-решт, головних героїв на прем’єрному показі зіграли Ольга Федоренко (Душечка), Андрій Григоренко (Джо-Джозефіна) й Арсен Курбанов (Джеррі-Дафна). З вокальної точки зору виступ солістів був переконливим. А от щодо драматургічної складової, то стовідсоткового перевтілення в образ ми не побачили. Найкраще справилася з роллю Ольга Федоренко. Андрію Григоренку не вистачило того, що в акторському просторіччі називається харизмою (втім, оскільки для Андрія це був фактично дебют у головній ролі на сцені театру, надто критикувати його, мабуть, не варто). А от набагато досвідченіший Арсен Курбанов, навпаки, в багатьох сценах, як кажуть, перегравав — його Дафна вийшла надмірно гротексною. З іншого боку, кожен актор знає, що прем’єра — це далеко не завершення роботи над образом. Тож упродовж трьох років (саме на такий період куплено ліцензію на постановку мюзиклу) глядач, напевне, матиме змогу побачити і порівняти різних Душечок, Джозефін і Дафн.

Найближчі покази мюзиклу «Sugar, або В джазі тільки дівчата» відбудуться 5 та 25 квітня.