Раціональний комфорт

Як тільки стало відомо, що Україна збирається порвати з російською газовою кабалою, одразу ж з’явились «експерти» і політикани, що з газетних шпальт та телевізійних екранів почали говорити про ризик масових неплатежів, розповідати небилиці про низькі тарифи на газ у ЄС, кричати про те, що уряд відбере у пенсіонерів останню копійку.

Однак варто придивитись до цих коментаторів, як в очі впадають довгі вуха російської пропаганди: у Кремлі не можуть змиритись із тим, що Україна поступово злазить з російської «газової голки». У Кабміні вже заявили, що в літній період ми протримаємось на газі власного видобутку та реверсному з Європи. Для Кремля втрата «газового васала» у вигляді України — гірше за нічне жахіття. Путін та його камарилья звикли до мільярдних надприбутків за грабіжницькими контрактами «імені Юлі».

Чому ж тарифи не підвищували раніше? Відповідь традиційна для новітньої української історії: попередні уряди не хотіли втрачати політичні рейтинги і псувати стосунки з РФ. А олігархи не мали наміру позбуватись позахмарних прибутків, які отримували завдяки оборудкам на енергетичному ринку. «Газ для населення списували за найнижчою ціною у дуже великих обсягах. Згодом ці надлишкові обсяги перепродували за іншою ціною комерційним структурам. Щороку ділки заробляли на цьому мільярди доларів», — каже економіст Борис Кушнірук.

За словами старшого енергетичного економіста аналітичного центру «Нова соціальна та економічна політика» Бориса Додонова, сьогодні українські споживачі сплачують менше 17% ринкової ціни на газ та до 21% реальної вартості електрики. На державну підтримку «Нафтогазу» щороку кидали нечувані суми: лише у 2014-му з цією метою було використано 110 млрд. грн — більше, ніж на освіту, охорону здоров’я та культуру разом узяті. Зрозуміло, що в таких умовах не те що про модернізацію, а навіть про підтримку системи ЖКГ у жалюгідному стані говорити було марно. Тому наші комунальники щоліта розкопують труби та займаються «латковим» ремонтом — грошей на серйозніші роботи немає.

Утiм Україна, яка рік тому чітко заявила про свій намір зайняти належне місце серед європейських держав, має звикати жити за європейськими правилами. Тобто — сплачувати за послуги необхідно їхню ринкову вартість. І аргумент про те, що зарплати у нас зовсім не європейські, у випадку із новими тарифами не спрацьовує: середньостатистичний німець чи іспанець змушений платити за газ у 3-4 рази більше, ніж українець. На Заході усі розуміють, що газ — такий самий товар, як овочі чи м’ясо. І політики там не «знижують» ціни на газ для населення, аби потім забрати різницю з державного бюджету.

А от сам покупець цілком може вдатись до економії, аби мати змогу приготувати смачну вечерю. Йдеться про енергоефективність — сьогодні українці витрачають у своїх домівках майже вдвічі більше ресурсів, ніж мешканці Європи. З новими ж тарифами двогодинне хлюпання у ванній чи сушіння речей над газовою плитою загрожує обернутись серйозним тягарем для сімейного бюджету. Тож для того, аби не жахатись цифр у платіжках, слід буде просто з головою підходити до витрати газу та утеплювати свої будинки. Як це робить, зрештою, весь цивілізований світ.

А як бути з тими, хто фізично неспроможний оплатити всі рахунки за квартиру? У цій царині уряд теж докорінно змінив підходи: з травня субсидії на оплату послуг ЖКГ розраховуватимуть на підставі прибутків родини. І отримати допомогу від держави зможе лише той, хто справді її потребує, а не нахабний сусід на джипі, який знає, як «підморгнути» потрібному чиновнику.

Та й саме оформлення субсидії спрощене до мінімуму: у квітні українці отримають поштою не лише платіжки, а й бланки заяви та декларації про прибутки. Їх треба буде заповнити і відправити поштою — жодних черг у «соцзабезах», вимагань хабарів й іншої паперової тяганини. І субсидій, до речі, вистачить усім малозабезпеченим — уряд до кінця року запланував виділити на ці цілі безпрецедентні 25 млрд. грн., а це допомога 4 мільйонам українських родин (1 мільйон для тих, які вже отримували, плюс 3 мільйони нових сімей). Адресна допомога незаможним — це теж, до речі, європейська традиція.

Утiм будьте готові до активізації «п’ятої колони». Проросійські «експерти» і «дбайливі» політики нарощуватимуть демагогію стосовно дешевого газу й робитимуть усе, аби ми й надалі смоктали путінський газ у необмеженій кількості, а вони на цьому заробляли мільярди доларів.