Веселе життя сирітки Енні і найбагатшої людини Нью-Йорка Вілла Стакса.
Режисер Уїлл Глак, який зняв непогані молодіжні комедії «Відмінниця легкої поведінки» та «Друзі по сексу», зв’язався з безнадійним проектом, повіривши, що мюзикли завше добре продаються. Його музична комедія «Енні» зі співаком Джеймі Фоксом, супермоделлю та актрисою («Маска», «Ангели Чарлі», «Банди Нью-Йорка») Кемерон Діаз і наймолодшою номінанткою на «Оскар» за роль у фільмі «Звірі Дикого Півдня» і «12 років рабства» Кувенжане Уолліс у кінокритиків викликала лише розчарування. Та якщо не зважати на режисерські ляпи, дещо затягнутий сценарій і відсутність хороших вокальних партій, історія про дивовижну дівчинку з притулку залишає після перегляду смак легкості буття і бажання жити, як вареник у сметані.
Це вже третя екранізація «Енні». Успішний бродвейський мюзикл на основі довоєнного газетного коміксу «маленька сирітка Енні», який почав видаватися 1924 року, вперше екранізували у 1982-му, а в 1999-му рімейк вийшов на телеекран (у форматі телефільму). В часи Великої депресії прості американці тільки й мріяли, щоб оселитися в будинках мільйонерів та отримати доступ до багатств, розкоші і пригод. Американську мрію їм подавали на блюдечку за допомогою кінематографа. Роки минають, а люди залишаються ті ж самі.
Винахідлива і кмітлива 10-річна Енні живе у притулку п’яниці, яку грає Кемерон Діаз, і щовечора засинає з думкою про день, коли за нею прийдуть батьки. Телекомунікаційний магнат і кандидат на посаду мера Нью-Йорка Вілл Стакс (Джеймі Фокс) через відірваність від реальності програє у передвиборчих перегонах. Випадкова зустріч Енні з олігархом у бідному районі мегаполіса, знята папараці на відео, робить приємний переполох на YouTube. Вілл Стакс, аби закохати у себе виборців, забирає сирітку Енні у власний ультрасучасний пентхаус, дозволяє завести собачку і виводить її в люди заради сотні фоторепортажів у стилі «улюблена сім’я».
Через деякий час з’ясовується, що знайшлися справжні батьки дівчинки. Чи стане ця новина щасливою для Енні? Чи все-таки вона, не народившись принцесою, завоює серце багатого «татуся» і зриватиме зірки з неба на власному вертольоті?
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
