Ва-банк — і маски зняті

«Знайомтеся, це — рейдери!»

Офіс компанії «Укрнафта» практично у центрі столиці, у Нестерівському перевулку, почали обгороджувати високим залізним парканом у вихідний, тихим недільним вечором. Коли робота була у розпалі, на місце події почали підтягуватися зацікавлені особи. «Під будівлю «Укрнафти» прибув Ігор Коломойський», — написав у своєму «Твіттері» журналіст, а нині народний депутат від Блоку Петра Порошенка Мустафа Найєм. Народного обранця зацікавило, чи мають робітники дозвіл на спорудження паркана. Всередину будівлі Найєма не пустили, відбулася гаряча розмова з охоронцями. «Один iз них — у цивільному — вдарив мене кілька разів. Потім били по ногах, відштовхуючи від дверей», — сказав політик, який, до речі, володіє статусом недоторканності.

За словами Найєма, в отвір відчинених дверей було видно, що весь перший поверх будівлі був заповнений людьми з металевими щитами. Відомий олігарх Ігор Коломойський, який, попри догану від Президента за участь у блокуванні «Укртранснафти», знову очолив бойову групу, свої дії пояснив не менш вишукано: таким чином він, мовляв, захищав підприємство від можливого рейдерського захоплення. Рейдерів пан Коломойський назвав поіменно. За його словами, це нардеп Єремєєв, Пасічник, Мірошник і Савченко. Навіть більше, Ігоря Єремєєва, який є співвласником компанії «Континіум» та головою депутатської фракції «Воля народу», дніпропетровський «губернатор» Коломойський назвав очільником організованого злочинного угруповання. А всі події навколо «Укртранснафти», а тепер і «Укрнафти» — спробою захистити стратегічні підприємства від захоплення.

Свій директор — до тіла ближчий!

Логіка подій у даному випадку доволі проста. «Укрнафта» — акціонерне товариство, контрольний пакет у якому — 50%+1 акція — належить державі. Понад 40% акцій під контролем групи компаній, які пов’язують з акціонерами «Приватбанку». Тривалий час групу «Приват» звинувачували у тому, що вона не платить державі належні дивіденди: керівництво компанії виявляло надмірну лояльність до «приватівських» акціонерів. Розв’язати проблему законним шляхом — проведенням зборів акціонерів — не вдавалося: під час підготовки не було забезпечено кворуму. За словами експертів, тільки за один рік «Укрнафта» таким чином не заплатила до бюджету близько двох мільярдів гривень.

Статус-кво змінився 19 березня. У цей день Верховна Рада більшістю у 275 голосів ухвалила Закон «Про акціонерні товариства». Документ передбачає зниження кворуму для проведення засідань до 50%+1 акція не з 1 січня 2016 року, а негайно! Вважалося, що цей закон і було ухвалено для того, аби повернути під державний контроль де-юре державне підприємство «Укрнафта», яким де-факто управляли «ефективні менеджери», близькі до «Привату».

До речі, частка «Укрнафти» у видобутку нафти і газового конденсату в Україні становить 68%, у видобутку газу — 11%. Компанія має три газопереробні заводи, три бурові управління, а також є одним із лідерів роздрібного ринку нафтопродуктів в Україні: до мережі входить 563 автозаправних станції у всіх регіонах держави.

Після того як законопроект був проголосований, події стали розвиватися з блискавичною швидкістю. Наглядова рада компанії «Укртранснафта» — акціонерного товариства, всі сто відсотків (!) акцій якого належать державі — вирішила усунути від виконання своїх обов’язків керівника Олександра Лазорка, якого вважають наближеним до групи «Приват».

Що не «докопали» прокурори

Лазорку пригадали низку скандалів. Як, наприклад, останній, коли з’ясувалося, що державна компанія «Укртранснафта» платить заводам групи «Приват» у Кременчуці, Надвірній і Дрогобичі за... зберігання державної нафти. Сума становила 2,5 млн. гривень щодня! При цьому з’ясувалося, що сировина була у нафтопроводах тієї ж «Укртранснафти» і жодних затрат на транспортування не потребувала.

«Ідеологічно» оборудка була обставлена дуже правильно. 675 тисяч тонн технологічної нафти було викачано з магістральних нафтогонів. Пояснення — у східних регіонах ця сировина могла дістатися сепаратистам. Ігор Коломойський навіть заявив, що таким чином Лазорко врятував державну нафту і заслуговує на нагороду. Але потім з’ясувалося, що більша частина її містилася у західних регіонах і була для сепаратистiв недосяжною. У травні 2014 року Генпрокуратура навіть відкрила провадження у цій справі, та його потім спустили на гальмах.

Міністр енергетики і вугільної промисловості Володимир Демчишин iще 13 березня анонсував своє бажання звільнити Олександра Лазорка із займаної посади. Чим спровокував гнів групи «Приват». «Міністру кілька разів телефонував керівник Одеської облдержадміністрації Ігор Палиця (входить до кола людей, наближених до Ігоря Коломойського. — Ред.), також була онлайн конференція з самим Коломойським із Женеви», — повідомляють обізнані джерела у ЗМІ. Втім, попри це, Лазорка таки усунули з посади — і призначили на його місце Юрія Мірошника.

За словами представників Кабміну, аби Олександр Лазорко на час проведення аудиту компанії не тиснув на фахівців. Але Ігор Коломойський сприйняв це звільнення напрочуд болісно. І вся країна побачила ті самі кадри: «губернатора», який матюкається на телекамери, проривається у будівлю державної структури, поносить останніми словами журналіста.

Коломойський б’є першим

«Пан міністр (очільник Мінергетики Володимир Демчишин. — Ред.) має пам’ятати, що у його біографії не все гаразд, — не скупився на погрози Ігор Коломойський. — Тому ми юридичним шляхом доберемося до його чорних справ. Спати ми йому вже не дамо. Підлість має бути покарана».

За словами олігарха, найбільше його обурив не сам факт звільнення з посади його людини, а те, яким чином це було зроблено. «За день до подій я спілкувався з паном Демчишином, — сказав Коломойський. — Він словом не обмовився, що не вдоволений паном Лазорком... Прийшов на розвідку, похіхікав, покпинився. Такі моменти ми не прощаємо». До особистої образи олігарх додав ще звинувачення у державній зраді: мовляв, нинішній виконувач обов’язків голови правління «Укртранснафти» Юрій Мірошник працює на російські спецслужби.

Проте головним своїм ворогом Ігор Коломойський вважає іншого паливного магната — Ігоря Єремєєва. Мовляв, саме Єремєєв вирішив здійснити перерозподіл паливного ринку в Україні, а дії «Континіуму» мають ознаки картельної змови. «Якщо ви подивитеся на ціни на автозаправних станціях, то ви побачите, що на станціях групи «Укрнафта» вони завжди на дві-три гривні нижчі, — сказав Коломойський. — І цей факт не дає спокою Єремєєву. Він змовився з усім ринком, вони підвищують ціни телефонними дзвінками». За словами олігарха, Єремєєв планує завдати удар по нафтопереробному підприємству, Кременчуцькому НПЗ, який нині належить групі «Приват». «Тому що свого заводу у Єремєєва немає», — пояснив Коломойський. У свою чергу «Укртранснафту» він назвав кровоносною системою держави, надважливим елементом нашої енергетичної незалежності, а свою участь у нічних подіях під будівлею офісу держкомпанії — захистом інтересів держави. Так, як він це розуміє з огляду на свої посадові обов’язки голови ОДА.

Тим часом скептично налаштовані експерти розставляють акценти по-іншому. Так, «Укртранснафта» і справді є кровоносною системою — групи «Приват». Яка пов’язує між собою ключові органи цього організму. Зокрема, поставки нафти з «Укрнафти» на Кременцуцький завод «Укртатнафта», який виробляє левову частку пального для реалізації через власну мережу. Також буцімто «Укртранснафта» забезпечує поставку до Кременчука «неврахованої» нафти з родовищ «Укрнафти», що дозволяє отримувати надприбутки. І нарешті, «Укртранснафта» — це інструмент боротьби з конкурентами, який чудово виконав свою роль: конкурентів у «Привату» у цьому бізнесі більше немає.

Саме тому, мовляв, кандидатура Олександра Лазорка на посаді керівника «Укртранснафти» була частиною домовленостей між Ігорем Коломойським та Арсенієм Яценюком. Звільнивши Лазорка, Яценюк домовленості порушив — і Коломойський пішов в атаку.