Напередодні свят захотілося мені привітати одну хорошу жінку. Подарунок мав бути символічним і бюджетним — якнайкраще в ці рамки вписувалася коробка цукерок. Звичайно, хороших. Похід у найближчий супермаркет і ретельне вивчення етикеток дещо приголомшили. Адже справді якісні цукерки, до складу яких не входили б ароматизатори, консерванти або рослинні жири, як з’ясувалося, — рідкість. «Жир рослинний, жир рослинний гідрогенізований, цукор, какао-порошок, ароматизатори» — це, як з’ясувалося після детального вивчення, склад «шоколадних» цукерок, які мені донедавна дуже подобалися. Але шоколадом там навіть не пахне, бо насправді це солодкий маргарин, зафарбований порошком какао. Склад інших яскравих упаковок теж мало чим потішив. «Цукор, рослинні жири» — саме так зазвичай починається перелік інгредієнтів більшості коробок із солодощами. А як ви знаєте, на перших позиціях у складі продукту пишуть саме те, чого там найбільше. Добре, якщо какао або какао-масло (справді цінний і поживний продукт) трапиться десь на третьому-четвертому місці, але часто ця складова значиться десь аж у другій половині переліку чи наприкінці. Навіть бельгійські цукерки у вигляді красивих морських мушель, які я вже готова була взяти, сподіваючись на європейську якість, розчарували, адже були щедро напхані рослинним жиром.
Чому рослинний жир (а йдеться здебільшого про дешеву пальмову олію) — небажаний гість у ласощах? Для того, щоб із рідкої олії зробити цукерку, слід змінити її властивості, тобто з рідкого стану перевести в твердий. Задля цього рослинні олії й піддають гідрогенізації: під впливом високих температур сполучають із молекулами водню. Ці трансформовані жири поводяться в організмі людини, як жири тваринного походження, але є в рази шкідливішими і небезпечнішими, ніж сало, вершкове масло, сметана, жирне м’ясо тощо. Бо при регулярному вживанні призводять до багатьох захворювань: серцево-судинної системи, цукрового діабету II типу, ожиріння, онкології, хвороб печінки... А якщо в «комплекті» з транс-жирами йдуть ще штучні ароматизатори, барвники, консерванти, емульгатори і замінники цукру, то солодке частування може неабияк зашкодити здоров’ю. Найвразливіші споживачі — діти і люди старшого віку.
...І все ж для свого подарунка мені вдалося знайти хороші цукерки — вони названі на честь Києва і виробляє їх відома столична фабрика. Вже згодом мені вдалося знайти ще кілька видів цукерок інших вітчизняних виробників, які сміливо можна назвати справжніми шоколадними.
Для себе — відсунувши трохи постійний поспіх і повсякчасну зайнятість — я напрацювала кілька правил, яких тепер дотримуюсь при виборі солодощів:
— ретельно вивчаю склад продукту. Якщо на першому-другому місці в переліку бачу рослинний жир чи гідрогенізований, або список складників занадто довгий і переповнений «ідентичними натуральним», то від покупки відмовляюся;
— шукаю позначку «ДСТУ 4135:2002». Це державний стандарт, за яким в Україні виготовляють цукерки, і якщо виробник працює за ним — це певна гарантія того, що він чесний із покупцем. Якщо ж ласощі виготовлені за ТУ (технічними умовами), то є ризик придбати солодощі з багатьма відомими (і невідомими) інгредієнтами;
— звертаю увагу на термін зберігання: чим він коротший (в ідеалі — 3-6 місяців) — тим якісніший і корисніший продукт, і навпаки, — у цукерок з довгим терміном зберігання забагато консервантів та іншої «хімії»;
— купуючи смаколики собі до чаю або ж дитині, надаю перевагу плитці шоколаду — тут у виробника не такий великий простір для фантазії, а в мене менше шансів натрапити на якусь «кондитерську глазур» замість справжнього шоколаду. Чим більший вміст какао-продуктів у ньому (хоча б від 51%), тим менше інших інгредієнтів містить солодка покупка.