«Вчорашні» пішли пакетом

Минулого тижня свого апогею досягли пристрасті у Дніпропетровській міській раді. Депутати чекали на своїй сесії в. о. міського голови Максима Романенка для того, щоб розглянути питання про недовіру йому. Але згодом зрозуміли, що головний фігурант не з’явиться...

Пристрасті, які вгамувала Булавка

Зрештою, сесію міської ради мусили проводити без виконуючого обов’язки її керманича і водночас секретаря. Після запальних дискусій, які розтягнулися майже на шість годин, розв’язка виявилася доволі несподіваною. Коли депутати майже одностайно проголосували за недовіру Романенку, вони зійшлися на тому, що його місце тимчасово має зайняти 61-річна Галина Булавка, яка серед усіх присутніх у сесійній залі була найдосвідченішим гравцем у дніпропетровському політикумі. Адже очолювала й обласну раду, а перед тим була заступником її попереднього голови Миколи Швеця, і Головне управління Пенсійного фонду України на Дніпропетровщині. Людиною Швеця у Дніпропетровську Галину Булавку вважали завжди. Ще відтоді, як Микола Антонович у середині 90-х років став міським головою Дніпропетровська, а після цього очолював почергово обласні раду та державну адміністрацію. Проте й у Галини Іллівни є свої цікаві моменти в біографії. Як повідомляє «Вікіпедія», саме Булавка є першою жінкою в історії України, яку було обрано головою обласної ради і першою головою облради в історії Дніпропетровщини, що мала честь виступити з парламентської трибуни.

Депутатом же міської ради Галина Іллівна стала за списками «Батьківщини», з якою себе пов’язувала не один рік і від якої навіть на посаду міського голови на виборах свого часу висувалася. Тепер же саме Булавку депутати захотіли бачити тією компромісною фігурою, яка об’єднає всіх.

Як би там не було, відставка Максима Романенка, якого до того ж звинувачують у корупційних діяннях, стала такою собі жирною крапкою у всевладді Партії регіонів у міській раді. Навіть багаторічний мер Іван Куліченко, який у своєму статусі завжди почувався настільки впевнено, що постійно декларував рівновіддаленість від різних політичних сил, мусив власним принципам зрадити, привселюдно заявивши свого часу про свій вступ до лав цієї політичної сили.

Дійшло навіть до того, що депутати проголосували за те, аби удостоїти звання «Почесний громадянин Дніпропетровська» тодішнього голову обласної організації Партії регіонів і голову облдержадміністрації Олександра Вілкула, який в обласному центрі фактично й не поселявся, продовжуючи жити у Кривому Розі. І Максима Романенка вважали стовідсотковою креатурою саме Вілкула.

Таємниче зникнення головного юриста

Але часи змінилися... Першим серйозним сигналом того, що до Партії регіонів, нині апріорі й неіснуючої, у міській раді починають всерйоз підбиратися, став гучний скандал із таємничим зникненням директора Департаменту корпоративних прав і правового забезпечення міської ради Олександра Величка. Як розповів Максим Романенко, головного юриста мерії 25 лютого запросив до себе на розмову заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Геннадій Корбан. А після цього сталося щось незбагненне. Величко зателефонував Романенку з іншого номера і повідомив, що його замкнули і не випускають.

«Напередодні в мене відбулася досить гостра розмова з Геннадієм Корбаном, у результаті якої мені фактично було оголошено війну. Я пов’язую ці дві події: розмова із заступником «губернатора» і викрадення начальника юридичного управління. Я звернувся до Президента з тим, щоб життя людини було захищене, тому що я не знаю, скільки Олександр Величко може прожити — годину, день, два», — заявляв тоді Максим Романенко.

Ось на тлі таких подій і відбувалася минулого тижня скандальна сесія Дніпропетровської міської ради. Характерною її ознакою стала присутність народних депутатів України Бориса Філатова, Андрія Денисенка, Віталія Купрія, а також вищезгаданого Геннадія Корбана.

А вже наступного дня в інтернеті з’явилося сенсаційне відеозвернення Олександра Величка. Щоправда, розміщене воно було на каналі, зареєстрованому напередодні, і на якому інших записів не було. Проте факт залишається фактом. На цьому відео Величко демонструє таку собі явку з повинною у якомусь штабі добровольчих сил України. Донедавна головний юрист міської ради, сидячи на оббитому дерматином кріслі на тлі стіни з дешевою і пошкодженою плиткою, зачитує написану на папері заяву, з його слів, на ім’я прокурора Дніпропетровської області та начальника місцевого управління Служби безпеки України. У цьому «зізнанні» Величко повідомляє, що був призначений на посаду в 2011 році за ініціативою Романенка і що займався юридичним супроводом корупційних схем, зиск від яких мав в. о. міського голови. А далі йде доволі детальний виклад цих схем з іменами конкретних людей і організацій, причетних до цього. А ще Величко в цьому відеозверненні запевнив, що своє викрадення... інсценував, аби уникнути відповідальності і привернути увагу до незаконних оборудок.

Вистава з багатьма невідомими

Проте в тому ж інтернеті дещо раніше з’явилося відео інсценування цього викрадення. Камера відеоспостереження зафіксувала, як із внутрішніх гаражів обласної державної адміністрації виїздять два автомобілі — чорний джип і мікроавтобус без номерних знаків, що зупинилися перед шлагбаумом. Потім з’являються кілька дужих чоловіків, які заламали Величку руки і заштовхнули до мікроавтобуса. Після цього шлагбаум піднімається й автомобілі виїздять за територію облдержадміністрації. При цьому незнайомці розмістилися в обох авто. Отож «інсценування» видається досить своєрідним...

Не вірить такому сценарію і дружина Величка Світлана: «Йому допомогли. Подивившись це відео, я звернула увагу, як він виглядає, як одягнутий, які руки опухлі. Невідомо, чим йому погрожували, щоб він це написав і читав. Він людина грамотна, але помітно, що текст бачить уперше. Я переконана, що все дуже жорстко зроблено і по-«бєспрєдєльному». Сашо, я тебе дуже прошу: підписуй і роби все, що вони змушують тебе, ти нам потрібен».

На кого ж карта ляже?

Як би там не було, навряд чи хтось у Дніпропетровську сумнівається, що пристрасті довкола міської ради так швидко можуть вгамуватися. Адже не стерся ще з пам’яті мегаскандал, коли одним розчерком пера судді Господарського суду Дніпропетровської області Едуарда Бондарєва відразу 96 об’єктів комунальної власності в обласному центрі дивним чином перекочували до таємничих приватних рук. Навіть місцевий підрозділ прокуратури тоді ще під орудою пріснопам’ятного Генпрокурора Віктора Пшонки на таке нахабство мусив якось реагувати. Зрештою, ці об’єкти територіальній громаді тишком-нишком повернули — надто вже все було зроблено нахабно і неоковирно. Але про покарання авторів і виконавців такої схеми не чути дотепер. Більше того, суддя Бондарєв за цей час примудрився отримати статус довічного служителя Феміди.

Ще характерно, після буремного початку 90-х, коли протягом лічених років змінилися три керманичі міста, з приходом на посаду мера вищезгадуваного Миколи Швеця запанувала стабільність, яку, здавалося б, ніякий депутатський корпус не міг похитнути. Коли ж Швець пішов «на область», підтягнувши за собою і Галину Булавку, почалася епоха Івана Куліченка, який впевнено пережив декілька скликань. Аж доки не був «рекомендований» до Верховної Ради України, у якій тепер представляє Ленінський район Дніпропетровська.

Натомість наразі важко передбачити, на кого карта ляже на наступних виборах міського голови обласного центру. Спершу здавалося, що на Анатолія Крупського, багаторічного першого заступника Куліченка, який і при новій владі, здавалося, не загубився, опинившись у замах голови облдержадміністрації Ігоря Коломойського. Але Крупського тепер посилено допитують у прокуратурі. Отож справді виходить — куди не кинь, там і клин...