У столичному Колонному залі Національної філармонії України 9 березня відбувся заключний концерт «Скрипкове дерево роду» за участі Наталі Строчан (фортепіано) та Анатолія Паламаренка (художнє слово), ініційований відомим скрипалем і громадським діячем Кирилом Стеценком. До того музиканти побували з турне у Львові, Чернівцях, Тернополі і Коломиї. «Скрипкове дерево роду» присвячене Кобзарю, 201-й рік якого святкували у цей день, і авторові музики «Ще не вмерла...» Михайлові Вербицькому, якому четвертого березня виповнилося б 200 років. Таким проектом Стеценко вирішив розпочати громадську ініціативу «Рік музики в Україні». Адже для українців музика — як слово Кобзаря і щоденна молитва, є святими і супроводжують нас від народження до смерті.
Енергійний та непосидючий Кирило Стеценко ретельно підібрав шедеври Максима Березовського, Миколи Лисенка, Дениса Січинського, Михайла Вербицького, Віктора Косенка, Мирослава Скорика, а також свого діда — Кирила Григоровича Стеценка (1882 — 1922). Виконував їх на унікальній скрипці Йозефа Гальяно, яка була виготовлена у 1797 році.
Народний артист України та лауреат Національної премії ім. Шевченка, легенда українського художнього слова Анатолій Паламаренко поміж віртуозною грою Стеценка глибоким пронизливим голосом, аж до мурашок по шкірі, читав твори Кобзаря.
Під час концерту слухачі вперше мали нагоду ознайомитися з новим стилем — «думо-джаз». Стеценко імпровізував на скрипці під час прочитання Паламаренком твору «Іван Підкова». Також відбулося інтерактивне включення слухачів у спільне антифонове виконання твору «Ой, діду!», інтеграція співу, танцю та акторського мистецтва у процесі скрипкового музикування і шалені коломийки від шаленого Стеценка.
Творцям «Скрипкового дерева роду» стоячи аплодували Блаженнійший Любомир Гузар, третій Президент Віктор Ющенко, видавець Іван Малкович, літературознавець В’ячеслав Брюховецький. Коли концерт закінчився, при виході групове фото робили десяток бабусь у чепурних хустинах і священик. Виявилося, що це знайомий Стеценку отець Філарет із Макарова на Київщині зателефонував на номер «Українського промоційного альянсу» о сьомій ранку і сказав, що ввечері привезе на концерт 34 особи. У скрипаля не було виходу, як забронювати 34 квитки. Старенькі бабусі ледве піднімалися сходами у зал. Та чого не зробиш заради «Скрипкового дерева роду»!
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
