«Податкогейт», бюджет і МВФ

Податкова розвалить коаліцію?

Вольове рішення Прем’єр-міністра усунути на селекторній нараді одразу все керівництво Державної фіскальної служби політологи пояснили просто: загострення боротьби між Президентом та очільником Кабінету Міністрів. Тобто Прем’єр вирішив бити першим: наступ — найкращий спосіб оборони.

«Ситуація і справді нагадує 2005 рік, коли в Україні були дуже гострі стосунки між Президентом і Прем’єр-міністром, — погоджується з оцінкою своїх колег політолог Віталій Бала. — Але нині наслідки можуть бути значно серйознішими, ніж були тоді: країна, з одного боку, відчуває серйозну фінансову скруту, а з іншого, у нас таки йде війна із зовнішнім агресором». На думку Бали, «митний конфлікт» між Порошенком і Яценюком — незалежно від реальної ситуації у Фіскальній службі і навіть від рішення спеціальної парламентської комісії — може спровокувати напрочуд серйозні наслідки для українському політикуму. «Може дійти навіть до розпаду коаліції — а на сьогодні, враховуючи реалії вітчизняної політики, це шлях у нікуди», — стверджує Бала.

На його думку, обрання такої «зброї», як Фіскальна служба, було зроблено невипадково. Нині цей орган є потужним козирем, і тому голова уряду пішов на неабиякий ризик, здійснивши одразу захід із туза. «Нині близько половини надходжень до державного бюджету дає митниця, — пояснює політолог. — До того ж виглядає досить кумедно, коли через рік роботи Прем’єр раптом заявляє, що він готовий починати реформи». За словами Бали, причин цього може бути кілька. Зокрема, звинувачення на адресу самого Прем’єра, що за рік його роботи ні українці, ні міжнародні експерти так і не побачили жодних реальних економічних реформ.

Мінфін: «Реформуй повільно»...

А тим часом подібний хід тузом може мати дуже неприємні наслідки для держави. На думку експертів, фіскальна система в Україні перебуває нині у досить пікантній позиції: з одного боку, від неї вимагають негайного реформування, кардинальних змін у роботі та впровадження нових підходів, з іншого — наказують залишатися такою, якою вона була й досі. Причому і перша, і друга вимоги звучать від одних і тих же осіб та структур. Адже для успішного залучення зовнішнього фінансування — позик, інвестицій тощо — держава має лібералізувати правила гри у фіскальній сфері. Але при цьому мусить демонструвати нашим потенційним кредиторам цілковиту передбачуваність та стабільність державної фінансової системи, особливо щодо виконання державного бюджету.

У керівництва держави, особливо людей, які ведуть активні перемовини з МВФ, ставлення до реформ у податковій галузі — цілковито ідентичне. «Мені не подобається ідея єдиної податкової реформи. Я не думаю, що вона може бути ефективною «одним махом», — заявила нещодавно міністр-«іноземець», очільниця Міністерства фінансів Наталія Яресько. І при цьому додає: Ми говоримо про те, аби зробити податкову систему, яка була би ефективнішою, працювала на обслуговування платників податків, а не як орган примусу. Необхідна реорганізація, яка має забезпечити ефективність роботи з великими платниками і з меншими. Сподіваюся, що ви побачите конкретні зміни — і це буде вже найближчим часом».

Головна проблема, яка нині стоїть перед податковою системою, — пошуки компромісу. Адже працювати за принципом «випаленої землі», як це було прийнято нещодавно, коли надходження до бюджету треба було забезпечувати будь-якою ціною, — значить свідомо нищити ґрунт для розвитку бізнесу завтра. Як великого, так і малого. Але якщо працювати лише на завтрашній день, максимально лібералізувавши податковий тиск до умовного нуля, то це світле майбутнє може ніколи й не настати.

Такої думки і міністр фінансів. «Необхідно знайти компроміс між нашими фіскальними потребами і нашими потребами щодо стимулювання інвестицій у цих галузях. Ми до цього готові», — заявила нещодавно Наталія Яресько. Слова чиновниці — трохи конкретизована, по-дипломатичному не зовсім м’яка, вимога ради ЄС, яка прозвучала наприкінці зими. «Рада знову повторює свою вимогу до уряду України прискорити реалізацію політичних та економічних реформ. Ми наполегливо закликаємо Україну досягнути конкретних результатів у головних сферах реформування, яких очікують громадяни», — сказали у Брюсселі.

Зупинка заводів і надмірний оптимізм авторів бюджету

Не рахуватися з цією вимогою — значить, щонайменше, ускладнити собі шлях до отримання чергового траншу кредиту стенд-бай від Міжнародного валютного фонду. А разом із ним — допомоги від решти донорів. Піти на систему із шаблею в руках — значить, наблизити колапс економіки. Адже реальний дефіцит держбюджету у 2015 році, за різними оцінками, становить від 76 млрд. 300 млн. гривень, як записано у держкошторисі України, до майже 12% від нашого ВВП. І якщо країна вийде за межі першої цифри, то це також означатиме розрив стосунків із МВФ: адже «сакральна» цифра граничного дефіциту бюджету, яку Верховна Рада ухвалила на своєму засіданні 2 березня, була сформульована під впливом точки зору наших головних кредиторів. Й ухвалена, власне кажучи, для розширення програми двосторонньої співпраці.

Тож не дивно, що підготовка до реформ у фіскальній галузі триває вже майже рік. Тим часом інтенсифікація роботи Фіскальної служби, яку експерти вважають другою стороною цього самого реформування, вже має певну динаміку. Зростання платежів із податків і зборів у державний бюджет, що його забезпечили органи Державної фіскальної служби у лютому 2015 року, становить 24,8%. Загальний обсяг надходжень від обов’язкових виплат у лютому становив 34,8 млрд. гривень — включно з обсягом податкових платежів на рівні 19,6 млрд. гривень, митних — 15,2 млрд. гривень. Індикативний план Мінфіну перевиконаний на 24,8%, додаткові надходження до бюджету становлять 6,9 млрд. гривень.

При цьому зупинка підприємств на сході країни призвела до зменшення податкових платежів із регіону більш ніж удвічі. Якщо, наприклад, у січні-квітні 2014 року оборот із підприємств Донецької та Луганської областей становив 2,7 млрд. гривень, то вже у травні-грудні — 1,8 мільярда. Але удар по економіці — це не тільки схід! Коли на початку минулого року депутати вносили зміни до державного бюджету, з цілковито об’єктивних причин не було взято до уваги падіння обсягів промислового виробництва на 10,7%, зниження роздрібної торгівлі — на 8,6%, вантажних перевезень — на 10,1%, індексу будівельної продукції — на 21,7%, імпорту на цілих 32%!

«Дірку» в бюджеті спричинили також підприємства видобувної та паливної сфери. Наприклад, «Укрнафта» не сплатила платежів за користування надрами на 1,6 млрд. гривень. З’явилися проблеми з недореформованим «Нафтогазом». Скажімо, при підрахунках бюджету-2014 було враховано сплату ПДВ у розмірі 9,9 млрд. гривень. Фінансовим планом компанії затвердили вже суттєво «відкореговану» цифру — 7,6 млрд. гривень. Але фактично сплатили ще менше — 7,3 мільярда. Відтак держкошторис зазнав іще одного удару — на 2,6 млрд. гривень, і цей вакуум треба було чимось заповнити. Плюс через кризу в економіці держави суттєво зменшили надходження традиційні донори українського бюджету — тютюнові компанії, залізничні перевізники, а також оператори стільникового зв’язку. Одна лише «Філіпп Моріс» дала мінус майже на мільярд гривень. Інші — у сукупності — ще на 200 мільйонів гривень менше.

«Злегка» прорахувалися зі своїми економічними прогнозами й укладачі бюджету. Так, при оподаткуваннi відсотків на депозитних вкладах були заплановані прибутки у 3,3 млрд. гривень — що й було внесено у державний бюджет. Натомість вдалося отримати лише 2,1 млрд. гривень. Аналогічна ситуація і з військовим збором: запланували отримати 2,9 млрд. гривень, а зуміли лише 2,5 мільярда.

«Витискати» по-європейськи

Утiм експертів Міжнародного валютного фонду вдалося не розчарувати. Як зафіксовано в оперативній статистиці державного казначейства, сукупний обсяг платежів у загальний фонд держбюджету у січні-лютому становив 58,16 млрд. гривень. Що на 3,6 млрд. гривень перевищує індикативний показник Мінфіну і на чверть перевищує аналогічний показник минулого року. Та все ж торік, до речі, за зборами до загального фонду держбюджету фіскали показали плюс 10 млрд. гривень, або зростання на 3,3%. За надходженнями — плюс 20,1 млрд. гривень, або зростання на 8%. При цьому втрата надходжень зi східних регіонів становила 9,3 млрд. гривень

«Дірку» вдалося залатати, і при цьому обійшлося без збільшення традиційних податкових виплат авансом. Із квітня 2014 року зростання переплат хоча і було зафіксоване на рівні 1,6 млрд. гривень, але стосувалося воно лише сплати акцизного збору, що зумовлено податковим законодавством. Тобто акциз застосовується під час купівлі марок.

На вимогу західних донорів у нас почали працювати методологічні зміни: скажімо, зменшення ризикового податкового кредиту. Спеціально створена концепція встановила нові підходи до відпрацювання податкових ризиків, ліквідацію так званого фіктивного податкового кредиту. Було запроваджено триступеневу систему подвійного контролю. Як наслідок, за минулий рік вдалося зменшити практично вдвічі кошти, які перебували у «податкових ямах»: із 4 до 2 млрд. гривень.

Довелося також скорочувати борги з відшкодування ПДВ: це була одна з головних вимог зарубіжних інвесторів перед нашим урядом. Причому це мало бути не «відшкодування» на понад сто відсотків «своїм» фірмам із філіями в офшорах, як вимагали звичні правила гри у податковій сфері, а реальна робота з експортерами. Адже без прогресу в цій сфері топ-чиновникам уряду було би напрочуд важко проілюструвати своє прагнення жити і працювати по-новому. У тому числі й у сфері державного регулювання та сприяння бізнесу. Протерміновані суми відшкодування торік таким чином було зменшено на 0,9 млрд. гривень — станом на 1 січня 2015 року вони становлять 0,7 млрд. гривень.