Ті, хто детально слідкує за тренерською кар’єрою метра гандбольного цеху Леоніда Ратнера, добре пам’ятають його імпульсивну та енергійну поведінку на тренерській лаві. Однак останніми роками внутрішня енергетика Леоніда Анатолійовича не була вже настільки потужною. Ба, більше, на нещодавньому чемпіонаті Європи 77-річний спеціаліст, який раніше не обходився без критичних тирад у бік своїх підопічних, виглядав спокійним і поступливим, лише рідко дозволяючи собі спалахи гніву на адресу суддів.
«У нинішніх умовах потрібно надати молодим наставникам можливість працювати з національною збірною України», — сказав Леонід Ратнер на нещодавній нараді за участі тренерів жіночих команд Суперліги, національних збірних, членів президії ФГУ та представників Міністерства молоді та спорту. Ініціативу іменитого фахівця, під орудою якого, нагадаємо, жіноча гандбольна збірна здобула для України єдину «ігрову» олімпійську медаль, підтримали одноголосно, довіривши національну команду Борису Петровському, з яким ужгородські «Карпати» тричі вигравали титул чемпіонок країни. Тепер Борису Анатолійовичу, який також попрацював помічником у Ратнера, довірили значно відповідальніший пост. Натомість уже колишній очільник жіночої збірної залишиться в команді — консультантом.
У коментарі «УМ» Борис Анатолійович не приховує, що перед ним стоїть серйозне завдання — кваліфікація на чемпіонат світу, ставши учасником якого, команда зможе поборотися за олімпійську ліцензію на Ігри-2016. Суперником «синьо-жовтих» у «плей-оф» відбору на ЧС-2015 буде команда Польщі. «На останньому ЧЄ польська збірна показала, що є потужним колективом. Її гравці мають досвід виступів у Лізі чемпіонів, а незабаром їхня збірна стане учасником виставкової (комерційної) «Золотої ліги», де змагаються найсильніші команди Європи. Власне, так полячки готуватимуться до «плей-оф». А як проходитиме наша підготовка — все залежить від фінансування, якого зараз, на жаль, немає», — каже новий очільник «синьо-жовтих».
За словами Бориса Петровського, зараз він займається організаційною роботою, а до питань «прикладного» характеру можна буде перейти тоді, коли у європейських клубних чемпіонатах настане 15-денна міжнародна пауза.
От тільки тренер не знає, чи вдасться його залучити на цей тренувальний збір легіонерок, з яких практично повністю складається нинішня жіноча збірна.
«Для того, аби вони приїхали, потрібні кошти — у валюті. Зараз такого ресурсу в нас немає», — свідчить наставник. Водночас узагалі відмовлятися від послуг «зарубіжних» виконавиць у національній команді не планують. Борис Петровський визнає, що рівень українського чемпіонату значно нижчий, ніж у тих, де грають наші «збірниці». Також, за його словами, в Україні є зовсім невеликий контингент хороших виконавиць, які вочевидь після завершення поточного сезону також поїдуть за кордон.
«Якби в нашій жіночій суперлізі був базовий суперклуб, на кшталт чоловічого «Мотору», тоді, думаю, значна кількість дівчат-«збірниць» грала б на Батьківщині. Зрозуміло, що не від хорошого життя вони їдуть в іноземні клуби», — відзначає Петровський.
Вирушаючи на заробітки, деякі наші гандболістки приймають громадянство нової країни. Шимкуте, Манагарова, Ващук, Трегубова — це ті дівчата, які вже не зможуть (не хочуть) грати за українську збірну.
За словами Бориса Анатолійовича, саме патріотизм залишається головним фактором, на якому тримається «синьо-жовта» збірна. Цікаво, що певний час на «заробітчанському» хлібі жив і сам Петровський, який останні півроку працював у словацькій «Ювенті». Але, як сказав «УМ» тренер, його співпраця зі словацьким клубом завершилася і він повернувся до України. Де перед ним керівництво ФГУ поставило високу мету — відродити вітчизняний гандбол.
Як наголошує колишній наставник ужгородських «Карпат», суміщати роботу в збірній та якомусь клубі суперліги він не планує, адже, окрім національної команди, він має курирувати юніорську та молодіжну збірні. Також молодий наставник планує зайнятися організацією тренерських семінарів, освітніх програм, конференцій. Власне, як каже Борис Петровський, в Україні потрібно проводити популяризацію гандболу, адже саме цей вид приніс нашій державі єдину олімпійську нагороду в ігрових змаганнях.