Втеча із «русского міра»

Без історії і культури

На початку року Міністерство освіти звернулося до Науково-дослідного інституту українознавства з проханням провести детальний аналіз стану освіти на підконтрольних бойовикам територіях. «УМ» поспілкувалася з автором цього дослідження, науковим співробітником відділу української філології НДІУ Олександром Хоменком. За його словами, подолати прірву, штучно створену між українською системою освіти та так званою «системою освіти» самопроголошених республік, зможуть лише сильно мотивовані, цілеспрямовані школярі, які мають доступ до інтернету і здатні до самоосвіти.

Першими під «репресії» в самопроголошених республіках потрапило саме українознавство, історія України та інші гуманітарні дисципліни. «Захопивши владу, бойовики оголосили курс на «відновлення єдиного культурно-цивілізаційного простору русского міра, на основі його традиційних, релігійних, соціальних, культурних і моральних цінностей, з перспективою входження до складу Великої Росії як ореола території русского міра», — це цитата із Преамбули так званої «Конституції ДНР». Тобто, була зроблена спроба тотального переведення всієї освіти на російські стандарти, які впродовж багатьох років правління нинішнього президента РФ виступають надійними «прес-формами» для «серійного» виробництва лояльних до Кремля підданих. «В реальності ж з’ясувалося, що, зруйнувавши українську систему освіти, вони залишаються взагалі без системи, оскільки моментально перейти на російську не було ні можливостей, ні коштів, ні, якщо чесно, великого ентузіазму з боку бойовиків, бо освіта — це та галузь, в яку треба вкладати кошти, а не отримувати прибутки. Тому формально у школах тут навчають за загальними українськими методиками. Однак усе, що пов’язане з предметами українознавчого циклу, — українська мова, література, історія, правознавство, географія України — вони намагаються усунути з процесу і замінити на свій сурогат», — розповідає Олександр Хоменко.

Ці зміни стосуються не лише старшокласників, а й молодшої школи. Уся система освіти знову переведена на 5-бальну. Предмет «Я і Україна», який вивчають у 4-му класі, замінено курсами «Природознавство» та «Суспільствознавство», з курсу третього класу «Я у світі» наказано прибрати усі українознавчі аспекти, замінивши їх «матеріалом курсу «Донеччинознавство». У шкільних програмах «ЛНР» з 1 січня 2015 р. повністю вилучено курс історії України, який замінено предметом «Історія Отєчества», а українську мову дозволено вивчати лише впродовж одного уроку на тиждень, до того ж називається цей предмет тепер «иностранный язык». У школах «ДНР» українська історія формально ще не заборонена, проте методичні рекомендації її «Мінобразованія» наполегливо радять учителям замінити її «іншим базовим курсом». Замість географії України у тій-таки «ДНР» введено предмет «Географія рідного краю», з курсу правознавства прибрано Конституцію України та інші основні закони, з курсу української літератури вилучені стрілецькі пісні, драма Лесі Українки «Бояриня», вірш В. Сосюри «Любіть Україну!», поезії В. Голобородька «Наша мова» і «Ми йдемо» (хоча, з огляду на задекларований перехід до російських стандартів, узагалі незрозуміло, як буде вивчатися українська література, бо цього предмету як окремої дисципліни в російських освітніх стандартах просто не існує). Утворений же в такий спосіб ідеологічний вакуум заповнюється препарованим за московськими взірцями «православієм», впровадженню якого в освітній простір «народні республіки» приділяють особливу увагу. До того ж уся система освіти силоміць переведена на російську мову навчання.

«Учітеся, брати мої, думайте, читайте»

Тим часом саме українська мова і література, як й історія України, є базовими предметами для вступу практично до усіх українських ВНЗ. 24 квітня МОН анонсувало складання перших тестів ЗНО саме з української мови і літератури. Для тих, хто зареєструється пізніше, це можна буде зробити під час другої сесії — 9 червня. Міністерство навіть готове надати додаткові можливості для підготовки до іспитів. «Ми свідомі того, що школярі не винні у ситуації на сході, тому ми маємо дати їм шанс, незалежно від їхніх політичних поглядів та вподобань, бути на одному рівні з іншими учнями. Той ліберальний режим проходження ЗНО та отримання атестата і наша готовність відправити учнів з батьками в оздоровчі заклади, інтернати дозволить максимально забезпечити українським школярами можливість стати студентами», — зазначив заступник міністра освіти Павло Полянський.

Утім, навіть такі оптимальні умови навряд чи дозволять абітурієнтам за тиждень-два освоїти всю шкільну програму. Тому покладатися доводиться на власні сили та розум. Формально такі можливості є. «На сайті Міністерства освіти викладені усі програми та шкільні підручники, тож, за бажанням, учень може знайти матеріал і самотужки підготуватися до ЗНО. Також можна скайпом чи за допомогою соцмереж зв’язатися з ровесниками в Україні і разом готуватися до іспитів, консультуватися. Думаю, багато викладачів теж із задоволенням допомогли б таким цілеспрямованим учням. Було б бажання. Тут як ніколи актуальними стають слова Шевченка: «Учітеся, брати мої, думайте, читайте»,— переконаний Олександр Хоменко.

Розраховувати ж на підтримку власних «репетиторів» випадає менше. У «Зверненні донецьких вчителів до українського народу», що з’явилося на «Фейсбуці» ще 10 листопада, зазначається, що на підконтрольних бойовикам територіях «українська мова сприймається як провокація, слово на захист України чи української армії — як пряма ворожа агітація. Усе це є приводом для затримання й «роботи» місцевої поліції. Так, за доносом батьків учнів був затриманий учитель історії одного з донецьких навчальних закладів, уся провина якого полягала в тому, що він не зняв портрети українських діячів у навчальному кабінеті та чесно викладав свій предмет (нагадуємо, що предмет «Історія України» узагалі вилучений з навчальних планів). У підвалі колишнього СБУ він був підданий тортурам, визволити його вдалося лише за три дні завдяки втручанню представників ОБСЄ», — йдеться у «Зверненні».

Щоправда, якщо діяти підпільно і не дуже «світитися», то можна домовитися з патріотичними вчителями і в рідному місті. «Зараз на території самопроголошених республік панує ще більший безлад, ніж тут. Тому, думаю, такої прискіпливої уваги до репетиторства з українських предметів на дому тут не буде. Це поки що не Північна Корея. Головне — знайти вчителя, який погодився б підготувати тебе до ЗНО», — каже Олександр Хоменко. А такі є, про що свідчить вищезгадане «Звернення».

Мотивація — двигун прогресу

Готуватися екстерном до ЗНО доведеться і тим випускникам, які опинилися в зоні бойових дій. За інформацією Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), з початком російсько-української війни 50 тисяч дітей у регіоні втратили можливість здобувати освіту, до того ж велика кількість шкіл через часткове або повне руйнування стали непридатними для навчання, частина шкіл закрита з умов безпеки, бо перебувають у зоні обстрілу. Тож самоосвіта — єдиний спосіб вирватися з цього пекла до цивілізації.

Власне, складання ЗНО — це єдиний спосіб отримати вищу освіту в Україні. Адже, попри формальне збереження на окупованих територіях системи вищої освіти (наразі лише 14 провідних вузів регіону спромоглися виїхати на мирну частину України), ні шкільні атестати «ДНР-ЛНР», ні дипломи вишів, що лишилися, попри всі зусилля лідерів бойовиків, не визнаються жодною країною, включаючи навіть і Росію.

Звичайно, пристосуватися до нових умов і успішно скласти ЗНО зможуть не всі випускники, які волею долі опинилися на окупованих територіях. Але ті, що зможуть це, в майбутньому подолають усі перешкоди в житті і досягнуть успіху. А для інших існує єдиний вихід: якнайшвидше завершення війни і повернення до статусу-кво. Втім, це компетенція зовсім інших осіб.