Сцена з «Гамлета». (з архіву театру.)
«Наше минуле непередбачуване» — над цим парадоксальним висловом тужать історики, вкотре витягуючи «на світ Божий» черговий документ із засекречених архівів. Проте і в контексті української театральної культури теж іноді згадуються ці слова.
Останні дні лютого на Волині були ознаменовані святкуванням 75-річчя Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка. Волиняни, зокрема, мали змогу переглянути прем’єру вистави «Століття Якова: перше кохання» Володимира Лиса у режисурі Миколи Яремківа.
Офіційна — радянська — історія театру розпочала відлік із 29 лютого 1940 року. А реальна — з 1928 року, коли учень корифея українського театру Миколи Садовського — Микола Певний зорганізував із талановитими аматорами спочатку народний театр, а потім професійний. До слова, режисера розстріляли в 1941-му, перед тим розпочавши штучний відлік історії театру… Тому варто поміркувати над відновленням історичної справедливості і в 2018 році на офіційному рівні зустріти 90-річчя театру.
А в найближчих планах — невеликий гастрольний тур, у якому кияни матимуть нагоду переглянути одні з найзнаковіших вистав Волинського театру: 2 та 3 березня на сцені Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка будуть показані «Хорунжий Назар Стодоля та його любовні поневіряння» за Шевченком та «Гамлет» Шекспіра, а на сцені ТЮГу на Липках 2 березня — «Кайдаші» Дубини за «Кайдашевою сім’єю» Нечуя-Левицького. Сценічна оповідь про родину, яка стоїть у центрі українського Всесвіту («Кайдаші»), енергетично потужний гімн життю та уклінна данина пам’яті наших предків («Хорунжий Назар Стодоля...»), одвічні роздуми над проблемою сенсу життя та свободи вибору («Гамлет») навряд чи залишать кого-небудь байдужим.
Отже, до зустрічі на перетині столичного театрального світу із загадковим талановитим Поліссям!
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
