І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Поле податком не засієш
03.03.2015
Україні щорічно необхідно мати до 3 млн. тонн високоякісного насіння лише зернових культур. Якої якості буде насіння при нинішніх розкладах на агроринку — можна тільки уявити...
У 2015 році збережеться тенденція подорожчання насіння основних сільськогосподарських культур. За прогнозами науковців Інституту аграрної економіки, ціни на насіння вітчизняного походження зростуть на 20—40%, імпортного — не менш як на 50% порівняно з минулим роком.
Але минулоріч суттєве (на 20—25%) подорожчання насіння і посадочного матеріалу відбулося внаслідок зростання цін на матеріально-технічні ресурси, що формують його собівартість (техніку, комплектуючі, пальне, мінеральні добрива, засоби захисту рослин тощо), а 2015 року до цих факторів додається запровадження додаткового імпортного збору в розмірі 10%. Це автоматично призведе до підвищення цін на насіння кукурудзи, соняшника, цукрового буряка та овочевих культур, яке здебільшого імпортується, зазначив директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Юрій Лупенко.
З насінням виручають свої
Якщо у 2011 році середня вартість кілограма насіння кукурудзи становила 8,50 грн., то у 2014 році вона сягнула позначки 12,10 грн. А цього року прогнозується на рівні не менше 18 грн./кг.Подорожчання насіння і посадочного матеріалу відбуватиметься за рахунок інфляційних очікувань, зростання офіційного курсу гривні, а також за умов продовження військових дій на сході України.
За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, для забезпечення посіву прогнозованих площ в Україні щорічно необхідно мати до 3,0 млн. тонн високоякісного насіння різноманітних сортів лише зернових культур, з них озимих — 1,8 млн. тонн і 1,2 млн. тонн ярих зернових.
Трохи пом’якшують становище успіхи українських селекціонерів, які за останні роки зуміли скласти достойну конкуренцію (зокрема, по кукурудзі й пшениці) імпортній продукції. Аналіз використання насіннєвих ділянок основних сільськогосподарських культур засвідчив переважання у сортових посівах сортів вітчизняної селекції (80,7%). У виробничих посівах їх частка складає близько 60%.
Але ємність ринку насіння в Україні постійно зростає. За оцінками науковців Інституту аграрної економіки, у 2013 році лише по основних сільськогосподарських культурах вона становила 2,2—2,5 млрд. доларiв. США. До кінця 2020 року прогнозувалося збільшення ємності ринку насіння ще як мінімум на третину. Чи під силу буде реалізувати цю перспективу українським аграріям у запропонованих державним регулюванням умовах — поки що питання.Зовсім інша ситуація з сучасною сільськогосподарською технікою, яку в Україні не виготовляють і найближчим часом навряд чи налагодять виробництво. Як свідчить практика, французькі фермери, скажімо, самохідний обприскувач «Берту» сьогодні купують за 100 тисяч євро. Українському підприємцю-аграрію після додавання усіляких податково-митних накруток треба заплатити... 200—220 тисяч євро. До речі, це до введення додаткового податку на імпорт. Тобто наші фермери завдяки «турботливому» законодавству удвічі-втричі переплачують за матеріально-технічні ресурси. Про яку конкуренцію на ринку можна говорити, якщо навіть дивом реанімовані експортери-виробники насіння ставляться у наперед невигідне становище, єдині у світі обмежені строками повернення валютної виручки? Замість того щоб відкрити дорогу у світ рідкісному як для України високотехнологічному продукту насінництва, держава душить їх надлишком внутрішніх дозвільних документів і — штрафами, штрафами, штрафами... Утім штрафи — приховане запрошення до хабара чиновнику за «толерантність».
Що кажуть законодавці
Навіть деякі парламентарії, незважаючи на якийсь масовий психоз із пошуками все нових способів фіскального тиску на працездатне населення, почали озвучувати думки, що йдуть врозріз із принципом «хто везе, того й поганяють». Днями Оксана Продан, народний депутат від блоку Порошенка, заявила: «Податкові зміни, прийняті 28 грудня 2014 року, однозначно оцінюються бізнесом, експертами і звичайними людьми. Це не реформа. Це засіб отримання коштів до бюджету за рахунок середнього класу і тих, хто раніше до нього належав». На думку Продан, ці маніпуляції вже призвели до негативних наслідків: припиняють роботу підприємці, які не зможуть сплачувати податок на комерційну нерухомість та збільшений ЄСВ, придбати і встановити касові апарати, знизився рівень довіри до уряду і парламентської коаліції. Надії на створення рівних умов для ведення бізнесу тануть iз кожним днем. Порятунок від обвалу економіки під тиском внутрішніх економічних проблем та політичних конфліктів депутат вбачає в тому, щоб скасувати найбільш одіозні податкові новації, внести поправки стосовно податку на прибуток, ПДВ-рахунків, зменшити драконівські штрафи щодо єдиного соціального внеску, скасувати штраф у розмірі 36,5 тис. грн. за недотримання правил оформлення працівників. Справді, чому б нам не узгодити законодавство з європейським? Не надати можливість оскаржувати незаконні дії контролюючих органів і не покращити адміністрування податків, замість драконівського їх збільшення? Адже, за підрахунками економістів, сьогоднішні дев’ять податків тиснуть на економіку сильніше, ніж попередні 22.
Завданням нової податкової політики дійсно повинно стати не посилення фіскальних функцій органів контролю, а звільнення людей від неефективних податків.
ДУМКА ЕКСПЕРТА
Фіскальне навантаження ставить під загрозу діяльність
значної кількості малих та середніх сільгосппідприємств
— Налаштування на реформування сільськогосподарської галузі зараз надзвичайно високе. Міністерство аграрної політики та продовольства активно розробляє механізм дерегуляції сільського господарства. З одного боку, це обумовлено вимогами МВФ, з іншого — розумінням, що гальмування реформ може поставити під загрозу продовольчу безпеку країни. Втім, держава має нині обмежені фінансові можливості. За нашими розрахунками, дефіцит коштів на весняні посівні роботи становить близько 15 млрд. гривень. А враховуючи непевну ситуацію на валютному ринку, імпортне походження великої кількості ресурсів, загальне подорожчання, цикл робіт продовжує дорожчати. У 2015 році в 20 разів збільшується сума сплати фіксованого сільськогосподарського податку. У поточному році трансформовано єдиний податок, втрачено акумуляцію ПДВ молокопереробних і м’ясопереробних підприємств, зросли акцизи. Фіскальне навантаження не може не відбитися на сільськогосподарських операціях: для аграріїв обмежується можливість якісного проведення циклу весняно-польових робіт, відповідно, ускладнюється перспектива отримання хорошого врожаю. Це може спричинити припинення діяльності значної кількості малих та середніх сільгосппідприємств, що забезпечують внутрішній ринок. Це, у свою чергу, може призвести до зростання цін на продукти харчування. Якщо ж буде введено додатковий імпортний збір на ресурси агровиробництва, то витрати сільгоспвиробників зростуть до 30 млрд. гривень на рік. А це непідйомне навантаження.
Наскільки я знаю, наразі Мінагрополитики пропонує урядові зберегти пільгові режими оподаткування щонайменше на період, передбачений чинним Податковим кодексом і коаліційною угодою.
