Зоя Свєтова: Коли народ перестане вірити російській пропаганді, почнуться масові заворушення

Зоя Свєтова — відома російська журналістка та правозахисниця. Її дід, Григорій Фрідлянд, перший декан історичного факультету МДУ, загинув у 1937 році в сталінських катівнях. Мати, Зоя Крохмальникова, та батько, Фелікс Свєтов — радянські публіцисти, які у 80-ті роки потрапили до таборів за свою дисидентську діяльність. Сама Свєтова має чотирьох дітей, троє з яких — молоді журналісти.

Як член спостережної комісії, правозахисниця відвідує слідчі ізолятори, тюрми та колонії в російській столиці, де неодноразово стикалася з фактами порушення прав людини. Спілкувалася вона і з Надією Савченко та Олегом Сенцовим, ув’язненими російською владою за звинуваченнями в тероризмі. Саме з цього і почалася наша розмова

«Це велика політика — полювання на українців — ворогів російської держави»

— Пані Зою, ви — член Московської спостережної комісії, неодноразово спілкувалися з українськими політв’язнями. З чого почалися ці зустрічі?

— Московське СІЗО «Лєфортово» до 2008 року перебувало у віданні ФСБ, але й зараз залишається в’язницею, куди поміщають обвинувачених у тероризмі, державній зраді, шпигунстві та інших антидержавних злочинах. Після анексії Криму в ньому почали з’являтися громадяни України. Першими українцями, з якими мені вдалося зустрітися, були фігуранти так званої «кримської справи» — Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Олексій Чирній та Геннадій Афанасьєв.

— На вашу думку, яка роль спецслужб у цій справі?

— Я вважаю, що «кримська справа» від початку і до кінця сфабрикована і сфальсифікована російськими спецслужбами. На затриманих кримчан чинили фізичний та психологічний тиск. У результаті — Геннадій Афанасьєв та Олексій Чирній зізналися і в підготовці терористичних актів, і що збиралися їх зробити за вказівкою Олега Сенцова. Геннадія Афанасьєва так залякали, що він не став заявляти про українське громадянство і погодився на російське (його вже судили і він отримав 7 років ув’язнення, про що писала «УМ». — Авт.). Олексій Чирній, який встиг до квітня 2014 заявити про бажання отримати українське громадянство — єдиний, хто зустрічається з консулом України в Москві. Російські ФСБ і Генпрокуратура вважають Кольченка та Сенцова громадянами Росії, хоча ті від нього відмовляються.

— Як гадаєте, яке майбутнє у справах Савченко та Сенцова, яким продовжили арешти і відкрили нові кримінальні провадження?

— Ці справи дуже різні, і їх не можна порівнювати. У справі Савченко адвокати ведуть публічний захист, публікують матеріали справи та розповідають про її алібі. У справі Сенцова адвокати дали підписку про нерозголошення, оскільки вона стосується тероризму. Саме тому нічого не відомо про матеріали провадження та про обвинувачуваний вирок. На відміну від справи льотчиці, справу режисера будуть розглядати в закритому режимі: ні публіка, ні журналісти не зможуть бути присутніми на засіданнях.

Зрозуміло одне: «Кримська справа» і справа Савченко — політичні, а тому тільки від доброї волі політиків залежить їхнє майбутнє. Я впевнена, що і Савченко, і Сенцов, і Кольченко, і навіть Чирній з Афанасьєвим, які визнали свою провину і обмовили інших, — заручники великої політики. По-перше, це велика політика — полювання на українців — ворогів російської держави, по-друге — бажання представників російських правоохоронних органів отримати нові «зірочки» на погонах.

— А з якими порушеннями ще вам доводиться стикатися? І не лише щодо громадян України?

— У московських СІЗО ми постійно зустрічаємося з порушеннями прав людини. Ув’язнені скаржаться на те, що вони не скоювали злочини, в яких їх звинуватили і посадили в ізолятор. Скаржаться на побиття під час затримання, на те, що при затриманні слідчий не дозволив їм подзвонити родичам і повідомити про арешт. Бувають скарги, пов’язані з кримінальними справами: попереднє слідство йде дуже довго, затримані роками сидять у в’язниці до суду, а слідчий погано проводить слідчі дії. Скаржаться і на адвокатів, які беруть гроші і не захищають належним чином, як цього вимагає адвокатська етика.

Більше 50 тисяч підписали лист на підтримку Надії Савченко

— Ви почали збір підписів про звільнення Надії Савченко. Як відбувається цей процес?

— Не можна дивитися, як вже більше двох місяців голодує українка, піддаючись смертельній небезпеці. Я і письменниця Людмила Уліцька стали збирати підписи громадських діячів, активістів та журналістів під зверненням до президента Путіна з проханням змінити Савченко запобіжний захід, відпустити її з-під арешту. На жаль, лист не можуть підписувати люди з-за кордону, але вони ставлять підписи під петицією на сайті change.org. Збір підписів триває й досі, але вже є більше 50 тисяч. Наприкінці цього тижня, якщо Надію Савченко не відпустять з-під варти, ми віднесемо диск із підписами в адміністрацію президента Росії.

— Справа Надії Савченко та Олега Сенцова набули чималого розголосу. Але є іще Микола Карпюк, інші патріоти. Скільки загалом у Росії українських політв’язнів? Які справи замовчує російська Феміда?

— Я думаю, таких багато, і багато з них просто невідомі широкому загалу. Я випадково зустріла в СІЗО колишнього директора оборонного заводу «Знамя» в Полтаві 73-річного Юрія Солошенка та 32-річного київського менеджера Валентина Виговського з Києва, яких звинувачують у шпигунстві. Всі ці українці, з якими я спілкувалася (крім Олега Сенцова та Олександра Кольченка), залякані і повністю перебувають у руках слідства, але, попри це, не визнають своєї провини. Солошенка і Виговського захищають адвокати, призначені слідством ФСБ, адже їхні родичі не мають грошей знайти інших захисників. А може, вони просто не бачать в цьому сенсу, знаючи, що в Росії суди не виносять виправдальних вироків. Родичі, на жаль, вірять, що, якщо обвинувачені співпрацюють зі слідством, то отримають менший термін.

31 січня 2015 був заарештований моряк з чорноморського танкера «Койда» Сергій Мінаков. Наразі немає ясності з його громадянством — він каже, що російське, натомість у Лефортовському суді його звинувачують у шпигунстві. За цією статтею звинувачують тільки іноземних громадян. Український консул у Москві Геннадій Брискаленко сказав мені в телефонній розмові, що він про справу Сергія Мінакова поки нічого не знає. Мені здається, ця справа буде гучною.

— Останнім часом кількість обвинувачених у державній зраді, шпигунстві або тероризмі на користь України суттєво збільшилася. Чи не повернення це в часи «сталінщини»?

— Подібні сфабриковані процеси, коли люди під тортурами і під психологічним тиском зізнавалися у всіх смертних гріхах аж до участі в «марсіанських» розвідках, почалися у сталінські часи й тривали в радянський час. Під час війни в Чечні чеченців неодноразово без будь-яких доказів звинувачували в тероризмі, фабрикували проти них справи. Чого тільки варта справа чеченської студентки Зари Муртазалієвої, яку в 2004 році звинуватили в підготовці теракту в торговельному центрі «Охотний ряд». Ніяких доказів її провини не було, пластид їй в сумочку підкинули. Після дев’ятирічного терміну ув’язнення вона виїхала у Францію, де попросила політичного притулку.

«Не можна вірити даним соціологічних опитувань, які проводять у тоталітарній країні»

— Про парадокси, які просто неможливо не помітити. В Україні багато російських солдатів, деякі вже загинули. Чому матері мовчать і не піднімають розголосу?

— Більшість росіян, які загинули на сході України, — це контрактники або добровольці. Вони їдуть туди воювати за власним бажанням або ж за гроші. Саме тому в разі смерті родичі бійців не піднімають розголосу. Відомі випадки, коли російські солдати-призовники телефонують матерям з армії і повідомляють, що їх вмовляють перейти служити на контракт і відправляють їх у Ростов-на-Дону, а фактично в Україну. Матері надають розголос, дзвонять командирам військових частин, де служать їхні сини, а ті вимагають від матерів припинити спілкування з журналістами, нічого не розповідати, інакше їхнім синам «буде гірше».

— Проти Росії ввели численні санкції, наслідки яких усім відомі. Незважаючи на це, у Путіна не падає рейтинг — згідно з останнім опитуванням, більше 80% населення підтримують його. У чому секрет такого успіху?

— Знаєте, це дуже складне питання. Відповідь на нього шукають політологи, соціологи, журналісти... Одне можна сказати з упевненістю: не можна вірити даним соціологічних опитувань, які проводять в тоталітарній країні. Є надія, коли народ зубожіє, то перестане вірити пропаганді, і почнуться масові заворушення.

— Часто в Росії відверту брехню і пропаганду прикривають стандартами свободи слова. Як побороти таку пропаганду «кремлівських» ЗМІ?

— Незалежні друковані ЗМІ та інтернет-видання, яких в Росії залишилося дуже мало, намагаються давати читачам об’єктивну, різнобічну картину подій в Україні. На жаль, це зробити непросто, але вони борються. Усе більше людей розуміє, що в Україні йде повномасштабна війна, а Росія — сторона конфлікту. Побороти пропаганду «кремлівських» ЗМІ важко. Але в Росії ще залишилося чимало чесних і порядних журналістів, які намагаються працювати і рятувати честь професії, протистояти пропаганді прокремлівських видань.

— Чи можуть дії Кремля призвести до самоізоляції країни?

— Дії Кремля вже призвели до самоізоляції Росії від Європи і світу. Найстрашніше, що може вирости з кримської авантюри і з війни на сході України, — повномасштабна війна. Повірте, в Росії дуже багато людей цього бояться.