«Пливе кача»... Не всі плачуть?

Велелюдними були нещодавні скорботні заходи з вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні на Тернопіллі. Із тих майже шістдесяти краян, які загинули на Євромайдані та в зоні АТО, найчастіше згадували Олександра Капіноса, Назара Войтовича, Устима Голоднюка, Ігоря Костенка, Тараса Слободяна. Прізвище Сашка (саме так він просив себе йменувати) першим у цьому переліку стоїть невипадково — Капінос загинув біля київського Будинку профспілок, одним із перших: 18 лютого 2014-го кинута правоохоронцями граната влучила йому в груди, і лікарі не змогли врятувати життя 29-річного патріота.

Щирим українцем він був усе своє коротке, мов спалах, життя. Ця істина злітала з вуст усіх учасників жалобного мітингу «Свічка скорботи у душах горить», що відбувся біля пам’ятника Олександру Капіносу в його рідному селі Дунаїв Кременецького району. Сестра загиблого Наталя нагадала, скільки добра людям зробив її брат ще до Майдану, а побратим Сашка Роман Ванжула зі слізьми на очах згадав спільну з Капіносом участь у боях на Євромайдані.

Певним дисонансом на цьому тлі прозвучали пафосні виступи керівників району і народного депутата-«свободівця» Михайла Головка. Дисонансом, бо стосунки Сашка зі «Свободою» складалися досить своєрідно. На цьому акцентував у розмові з автором цих рядків голова Почаївського міського осередку КУН Микола Семенишин. «Я спілкувався з Капіносом. Вiдтодi, як він їздив селами, ходив по базарах й агітував за «Свободу», яка тільки-но створювалася. Він був активним, розумним, але надто довірливим. Бо що вийшло? Районну організацію «Свободи» зареєстрували, а Сашка просто «відсунули» від справ. Він став симпатизувати Юрію Луценку і знайшов себе у «Третій республіці». То ж на Майдані режим Януковича вбив не «сободівця»! Але погляньте-но — скільки прапорів цієї партії знову тут майорить... Хіба ж це не піар?» — зазначив він.

Аналогічні претензії місцевим лідерам «Свободи» можна висунути і з приводу їхньої минулорічної ініціативи щодо перейменування двох вулиць Кременця. Аби у назві однієї увічнити Небесну сотню, а другої — Сашка Капіноса. Ініціатива, озвучена, як це зазвичай буває, саме перед виборами, однак після того, як «Свобода» не пройшла до парламенту, так і «зависла». Але, як кажуть місцеві патріоти, депутати-«свободівці» Кременецької міськради спільно з мерією повинні були, бодай до роковин Небесної сотні, реанімувати свою ж ініціативу й поставити логічну крапку.

Перший заступник міського голови Кременця Олександр Петрик сказав «УМ», ніби «була думка, що це не на часі: у країні йде війна...», адже процедура змін назви вулиць вимагає зміни вивісок, а це, мовляв, гроші. Та чи доречна згадка про «ціну питання», коли йдеться про цінності суто людські?.. Тим паче, що багато кременчан мали намір посприяти патріотичній справі власним коштом.

До речі, не політики, а прості люди взялися довершити всі задуми Сашка. Зокрема, на клубі у сусідньому Куликові селяни відкрили його меморіальну Дошку — неподалік пам’ятного знака «Борцям за волю України», виготовленого і встановленого особисто Сашком... У Дунаєвській ЗОСШ очолюваний Миколою Чоповським колектив облаштував музейну кімнату на честь Героя.

Мріяв Сашко про спортивний зал для мешканців Дунаєва (власноруч почав облаштовувати підвал) — і днями тут запрацювали тренажери, придбані, до речі, за кошти Сашкової рідні... Можновладці ж кивають на брак коштів для заміни на будинках райцентру табличок, у яких також можна увічнити ім’я Героя Небесної сотні Олександра Капіноса.