Найбіліший «Оскар»

У ніч iз неділі на понеділок у Лос-Анджелесі у славнозвісному кінотеатрі «Кодак» відбулася 87-ма церемонія вручення премії «Оскар». Якби не витівки ведучого Ніка Патріка Харріса, фаната магії та фокусів, ілюзіоніста та співака, відомого за грою в серіалі «Як я зустрів вашу маму», в понеділок тільки було б мови про те, хто отримав позолоченого рицаря з мечем.

«Хто дав йому грін-карту?»

Загалом вручення статуеток проходило передбачувано і політкоректно. Окрім двох моментів. Нік Патрік Харріс розпочав церемонію без особливих урочистостей: «Сьогодні ми відзначаємо найкращих і найпрекрасніших, у сенсі найбіліших». Рiч у тiм, що серед 20 кандидатів на акторські нагороди не було представлено жодного актора азіатського, африканського чи латинського походження. Останній раз подібне трапилося ще у 1998-му. Через це напередодні вручення у соціальних мережах вибухнула хвиля обурення, борці за рівні права закликали бойкотувати «Оскара» і не дивитися церемонії.

Однак кіноакадеміки США, до складу яких входить 94% білих, не бачили в цьому ніяких ознак расизму, тож за свій вибір не виправдовувалися. А президент академії кіномистецтв, відома публіцистка Шеріл Бун Айзекс (до слова, перша жінка-президент за останні 30 років, а також перша глава академії афроамериканського походження) нагадала зі сцени, що на творцях кіно «лежить відповідальність зробити так, щоб кожен голос був почутий».

Розмова про найбіліших, що під час церемонії означала найпрекрасніших, забулася б, та Шон Пенн нагадав. Вручаючи статуетку за найкращий фільм мексиканському режисеру Алехандро Гонсалесу Іньярріту, актор підморгнув у бік залу: «Хто дав йому грін-карту (вид на проживання в США)?».

Та Алехандро (творець фільмів «Вавилон» і «Б’ютіфул», які свого часу номінувалися на «Оскар») не мав час на образи. Того вечора він був зайнятий як ніколи. Його драматична чорна комедія «Бердмен» із Майклом Кітоном у головній ролі удостоїлася дев’ять номінацій на «Оскар». Як передбачали кінокритики, саме картина «Бердмен» зібрала найбільше нагород (найкращий фільм року, найкращий режисер, найкращий сценарій, найкраща операторська робота).  

Прийнято, що на вручення «Оскарів» чоловіки обов’язково мають бути вдягнені у смокінги. Та для Ніла Патріка Харріса чи то заради «Бердмена» зробили виняток. Перед тим, як оголосити чергового володаря рицаря, ведучий вийшов на сцену в одних трусах і довгих чорних шкарпетках, що викликало сміх та овації в залі. Харріс пояснив своє дивацтво тим, що присвятив цей перфоманс фільму «Бердмен». Під час наступного вручення актор був уже в костюмі.

Алехандро Гонсалеса Іньярріту і це не збило з пантелику. Він заздалегідь підготував промову, в якій дякував усій команді, освідчувався в коханні дружині Марії та головне не забув про батьківщину. «Цю нагороду я хочу присвятити своїм друзям мексиканцям, які живуть у Мексиці. Я хочу, щоб ви змогли побудувати країну, в якій ми всі захочемо жити. Я хочу, щоб усі ми були останнім поколінням іммігрантів і щоб до іммігрантів ставилися з повагою».

Прем’єра «Бердмена» у світі відбулася другого січня цього року, та в Україні досі не виходила у прокат. Дистриб’ютори кажуть, що не бачать у цьому вигоди, позаяк фільм давно «гуляє» в інтернеті. Кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський на це відповідає, що вже три рази переглядав «Бердмена» і залюбки подивиться вчетверте на великому екрані. Тож таких, як Ярослав, в Україні точно знайдеться кілька тисяч, тим паче після церемонії.

Голокост і самогубство у 16

Рівно чотири статуетки, як і «Бердмен», заробила картина режисера Уеса Андерсона «Готель «Гранд Будапешт». Кіноакадемікам сподобалися костюми, грим, музика і постановка.

Фаворитами у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» були «Іда» польського режисера Павла Павликовського та «Левіафан» росіянина Андрія Звягінцева. Напередодні останній отримав «Золотий глобус» від Голлівудської асоціації іноземної преси. Деякі кінокритики вважали, що фільм раз нагородили, щоб уже не давати «Оскара». Так і сталося. Скандальний «Левіафан», який критикували у Росії і погрожували його заборонити, програв «Іді» — картині про відлуння Голокосту. Це історія сироти Анни, яка провела дитинство в польському монастирі і, готуючись прийняти чернечу обітницю, вирішує зустрітися зі своєю єдиною родичкою Вандою. Та розповідає Анні, що вона єврейка, а її батьки стали жертвами Голокосту. Разом вони вирушають у подорож для того, щоб точно з’ясувати трагічну долю їхньої родини. «Життя сповнене сюрпризів», — чи то про фільм, чи про свою статуетку сказав Павло Павликовський. Нагадаємо, що на номінацію «Найкращий фільм іноземною мовою» від України висунули «Поводиря» Олеся Саніна. Та він не пройшов у короткий список.

Найкращим актором назвали Едді Редмейна за роль учителя у фільмі «Всесвіт Стівена Хокінга», актрисою — Джуліанну Мур за «Все ще Еліс». 33-річний британський актор Едді Редмейн не стримував сліз. «Я знаю, що мені дуже пощастило. Цей «Оскар» належить усім, хто бореться з розсіяним склерозом у всіх куточках світу. І я обіцяю вам, що цей «Оскар» берегтиму та доглядатиму за ним». Едді наче відчув скепсис кіноманів, що йому не світить велике майбутнє. Так склалися зірки, що хлопцю пощастило з фільмом. Ця роль принесла йому премії «Золотий глобус» і BAFTA. До цього Едді у кіно нічим не виділявся. Зате Джуліанна Мур нарешті дочекалася визнання. У 1998-му, 2000-му і двічі у 2003-му вона номінувалася на «Оскар». Та завше були сильніші за неї.

Фільм «Одержимість» про барабанщика та психопата-викладача отримав три статуетки — Дж.К. Сіммонс за найкращу чоловічу роль другого плану, а також за монтаж і звук. Ця перемога — максимальний тріумф артхаусного кінематографа на нинішньому «Оскарі».

Патриція Аркетт отримала премію в номінації «Найкраща актриса другого плану». Як і передбачали кінокритики, вона обійшла в цій боротьбі Кіру Найтлі («Гра в імітацію»), Емму Стоун («Бердмен»), Лору Дерн («Дика») і Меріл Стріп («Чим далі в ліс»). Актриса впродовж 12 років блискуче грала Олівію Еванс, самотню маму двох дітей у фільмі «Юність» (Boyhood). Аркетт уже зібрала всі можливі нагороди сезону, в тому числі «Золотий глобус», та для неї це перша номінація на«Оскар». Під час церемонії режисер «Юності» Річард Лінклейтер сидів явно засмучений. Мабуть, розраховував і собі на статуетку за «Найкращий фільм». Іньярріту, який його випередив, на цей випадок мав заготовлену промову з жартами про те, що потрібно вміти програвати, щоб уміти перемагати.

«Оскар» за «Найкращий адаптований сценарій» отримав Грем Мур за стрічку «Гра в імітацію». Сценарій писався за книгою Ендрю Ходжеса «Алан Тьюрінг: Енігма». Компанія Warner Bros. замовила у Грема сценарій під Леонардо Ді Капріо, якого в підсумковій версії фільму замінив Бенедикт Камбербетч. Після того, як Ді Капріо відмовився від ролі, сценарій повернули Муру, тож йому довелося віддати гонорар. Та згодом фільм усе ж був запущений у виробництво. Зі статуеткою в руках сценарист «Ігри в імітацію» зі сцени зізнався, що в 16 років намагався покінчити iз собою. Тепер хлопець розуміє, що не варто поспішати наперед батька в пекло, i що треба не один пуд солі з’їсти, щоб отримати найпрестижнішу премію світу. Що й довів усім кінематографістам на власному прикладі.