— На жаль, і цього року книжкова ніша гуманітаристики заповнена по мінімуму: в усій номінації «змагалося» лише 51 видання. Проте всі основні гравці на цьому полі заявили себе помітними новинками. Видавництво «Дух і Літера» представлено у підномінації «Зарубіжна гуманітаристика» чотирма із семи перших позицій. Дослідницька збірка «Культурні цінності Європи» агітує за себе уже самою назвою — саме спроба позбавити всіх нас тих цінностей стала формальним поштовхом для Революції Гідності. Культурологічна розвідка Зиґмунда Баумана та Леонідаса Донскіса «Моральна сліпота» — теж ніби на замовлення нинішнього дня. А «Медитації» Декарта» — справжнє звершення в осмисленні класичної філософії. Видавництво «Пульсари» нарешті випустило працю француза Філіпа Лерша, що входить до обов’язкової лектури західних інтелектуалів. А ще одного відомого француза — Алена Бадью — подарували нам у співпраці «Видавництво Кальварія» та «Ніка-Центр»: це синтетичний і по-французькому привабливий погляд на ціле ХХ століття. Водночас видавництво «Темпора» пропонує не так широко-інтегральний, як глибинно-аналітичний текст «Наука любові та зради»: попри високий ступінь науковості, ця праця вирізняється й так само високим рівнем читабельності.
Серед номінантів української гуманітаристики кожна книжка — також подія. Історик Андрій Портнов препарує феномен колективної пам’яті на межі зіткнення українсько-польських інтересів, а культуролог Олександр Гриценко дошукується механізмів цієї колективної пам’яті в українській провінційній глибинці. Маємо вже другий випуск започаткованого торік альманаху урбаністичних студій «Місто й оновлення» — такого дослідницького напрямку у нас раніше просто не існувало. Також ми не мали досі яскравих спроб окреслити історію повсякдення через вивчення власного родоводу — такою є книжка Оксани Забужко «Український палімпсест». А есеї Володимира Чопика під промовистою назвою «Менталітети» нещодавно висувалися на премію українського ПЕН-клубу (і поступилися там лише есеям Костянтина Москальця).
Принагідно нагадаю, що про кращі книжки підномінації «Українська гуманітаристика» ми вже писали: про «Історії для домашнього вжитку» А.Портнова див. «УМ» від 22.10.2014; про «Місто й оновлення» див. «УМ» від 11.12.2014; про «Український палімпсест» див. «УМ» від 02.12.2014; про «Змінити майбутнє» В. Андрусіва — «УМ» від 06.08.2014.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
