Народжені повзати, покиньте гейт!

День 17 лютого я би пропонував відтепер щороку якось відзначати — особливо українцям, легким на підйом. Не святкувати, у жодному разі! А підняти мовчки келих і випити, не чокаючись і без тосту. Бо цього дня у нинішньому 2015 році тривала та непримиренна боротьба вітчизняної авіації зі своїми пасажирами нарешті набула ідеологічної бази: президент компанії МАУ Юрій Мірошніков дав напрочуд відверте інтерв’ю порталу ЦТС.

Головна думка цієї розмови: авіація у нашій державі має бути статусним видом транспорту, а не «приміською електричкою»! Взяте в лапки — це цитата. І політ на літаку для людини, на думку пана Мірошнікова, має бути не банальним транспортуванням iз точки А в точку Б, а подією з великої літери. Яка в ідеалі мусить запам’ятатися їй надовго!

Весь світ, як відомо, живе за кардинально іншим принципом, намагаючись розвивати компанії-лоукости. Які не просто заробляють гроші своїм акціонерам, служать для розвитку інфраструктури держави, вносять свою лепту у зростання ВВП, а й виконують певну соціальну функцію: стирають грані між багатими і бідними. Тобто даючи доступ до неба навіть дуже незаможним своїм співгромадянам. Бо долетіти за 9 фунтів стерлінгів із Лондона до Південної Європи — це за ціною, як випити пива із закуссю у пабі пролетарського району столиці Великобританії. І навіть за курсом повністю обваленої української нацвалюти це дорівнює 367 гривням — співмірна сума з вартістю наших залізничних квитків.

В Україні такий підхід, виявляється, — нонсенс і несмак. «Адже поїздка на таксі до аеропорту не має коштувати дорожче, ніж політ на літаку», — стверджує очільник МАУ. Бо регулярно підніматися на висоту десять тисяч метрів у нас можуть лише ті, кому це належить за рівнем корупційного достатку чи статусом займаної посади. Що, назагал, одне й те саме. Пересічні ж мусять збирати на авіаполіт роками, а потім довго розповідати про цю непересічну подію своїм онукам. Бо тільки у цьому випадку, якщо ти не був в інших літаках, посередній сервіс у старих обідраних лайнерах МАУ може створити атмосферу свята.

Мені можуть заперечити: вікопомні слова належать не державному чиновнику, а топ-менеджеру однієї з вітчизняних авіакомпаній. А тому це — просто бізнес і нічого особистого! Якби не кілька нюансів: в українському небі МАУ нині не має конкурентів. І з низкою компаній-статистів входить в орбіту бізнес-інтересів однієї дуже небідної та архiвпливової людини. А оскільки ця людина тривалий час відмежовувалася як від свого контролю над вітчизняним небом, так і від дивного банкрутства колишнього національного перевізника «Аеросвіт» і ще великої кількості дивних рішень авіаційної влади, то ми не будемо називати ім’я цього олігарха-голови ОДА. Просто натякнемо. Що прізвище його на «К...» починається і на «...оломойський» закінчується.

Іншими словами, що в К. на умі, то в Мірошнікова на язиці. Залишилося продовжити цю тему — і дати ще кілька інтерв’ю: наприклад, про величезну шкоду західних авіадискаунтерів та взагалі ринкової конкуренції на формування позитивних емоцій українського пасажира. Бо як інакше пояснити, що останні п’ять-сім років ми активно обіцяємо приєднатися до «Відкритого неба» й допустити в Україні прозорі правила гри серед авіаперевізників, але в останній момент натискаємо на кнопку «Стоп»? Натомість усіма правдами і неправдами видушуємо з ринку один-єдиний нещасний «Візейр», який уже і ціни підняв, і більшу частину свого флоту віддав назад, а все ж ніяк на причину свята для бізнесменів від авіації не тягне.

У наступних інтерв’ю можна буде ще розповісти, як щемливо цвістиме ромашками радості душа у кожного нашого пасажира від того, що Державіаслужба надалі всі вигідні маршрути віддаватиме лише МАУ — і під цю чудову затію нещодавно виписала нові правила. І як скочуватиметься скупа чоловіча сльоза ще на трапі — від усвідомлення того, що наступні кілька годин ти проведеш в обіймах компанії-монополіста. А важко зароблені гроші підуть у відому чию кишеню. І вип’єш ти чаю на борту (бо кава перед тобою саме закінчилася, як було зі мною на рейсі у Прагу) — і зрозумієш: а не шкода! Свято ж, йолки-палки!!!

Усім іншим українцям, які на свято не заробили, залишиться пересісти у ту саму приміську електричку. Яка, до речі, незабаром також має подорожчати. Але не настільки, аби зіпсувати, як на мене, дико-африканську вітчизняну статистику: 70% наших співгромадян ніколи не були за кордоном, а майже 60% ні разу у житті не виїжджали за межі свого регіону.