Рік, за який українці подолали страх

Нині українців найбільше цікавить відповідь на питання, коли припиниться війна Росії проти нашої держави. Хиткий мир після других перемовин у Мінську дає нам не лише тимчасову передишку (ми пам’ятаємо, що угоди з Москвою не варті навіть паперу, на якому вони написані), а й можливість оглянутися назад. Що ми отримали за рік після закінчення Революції гідності, що втратили — і як маємо далі жити, аби не зганьбити світлу пам’ять усіх героїв, які загинули за нашу Незалежність? І під час Майдану, і на полях боїв iз загарбниками і терористами в зоні АТО.

Перше. У нас практично відбулося перезавантаження влади. Практично, адже, на жаль, виборці деінде дали колишнім «регіоналам» можливість потрапити до парламенту. Не завершене і перезавантаження суддівського корпусу. Але скільки б судді, яких поставили всілякі Ківалови й Портнови, не опиралися, горнило очищення їм таки доведеться пройти. Що ж до чиновників колишнього режиму, які приймали злочинні рішення, то їх люстрація вже вибиває з насиджених крісел. І це — велика перемога Майдану.

Друге. Попри претензії до наших народних депутатів, мусимо визнати: такого демократичного парламенту в нас ще не було ніколи. Вперше маємо проукраїнську і проєвропейську більшість, вперше в коаліції немає сварок між тими, хто за Президента і хто за Прем’єра, вперше депутатські мандати отримали відомі громадські діячі, комбати, журналісти, учасники Революції гідності. Нам хочеться, аби рішення приймалися швидше, але, погодьтеся, набагато краще мати такий склад парламенту, аніж той, що за помахом руки Чечетова приймав злочинні закони 16 січня. Нинішній склад Верховної Ради працює всього чотири місяці, навіть менше, а вже скільки зроблено! Реформістські закони приймають, Росію агресором визнали, «ДНР» і «ЛНР» набули статусу терористів, російське пропагандистське кіно по телебаченню показувати заборонили. А найближчими днями дадуть згоду на арешт суддів, які кидали за грати майданівців.

Третє. Треба визнати, що у нас іще ніколи влада не опинялася в таких умовах. Що отримав у спадок уряд Яценюка? Майже порожню казну, бо Янукович і його прихвосні крали вагонами; мільярдні борги, які попередня влада брала на проїдання. Та ще й війну. Ми ж добре пам’ятаємо, що агресія Росії почалася не з Донбасу, а з Криму. Ще 1 березня Путін отримав від своєї Думи право вводити війська до України. На той час його «зелені чоловічки» в Криму вже блокували наші військові частини, виставивши наперед «живі щити» з жінок і дітей.

А далі пішли масові сепаратистські рухи на сході, захоплення будівель, зрада тамтешніх міліціонерів, прокурорів, керівників. Росія знала, де у нас слабкі місця. Туди й била. Проте влада встояла і змогла провести президентські вибори у надважких умовах. Згадайте, тоді Слов’янськ, Краматорськ, Волноваха ще були під контролем терористів, але за півроку наші військові відвоювали більш ніж 75 відсотків земель українського Донбасу. І втримали їх попри шалені атаки окупаційних військ.

Тож маємо найголовніше — в Україні за рік після Майдану стався тектонічний переворот у свідомості. Українці подолали страх. Далеко не всі підтримували Євромайдан, багато хто взимку минулого року жив за принципом «моя хата скраю». Але розстріл Небесної сотні для мільйонів українців став точкою відліку нашої Незалежності.

Потім ми зрозуміли, що через Путіна платити за Незалежність доведеться ще вищу ціну. За рік у нас майже не залишилося байдужих до долі країни. Влада, волонтери, військові, гвардійці, добровольці — всі разом створили наші безстрашні народні Збройні сили, які «дали по зубах» російському окупанту.

На Майдані популярним був вислів: «Краще померти стоячи, аніж жити на колінах». Це — гасло вільної української нації. Яку не зупинив ні кремлівський агент і зрадник Янукович, ні його ляльковод Путін, який намагається налякати Європу і світ ядерними бомбами. Скажете: у цих словах багато пафосу. Ні! За цей рік українці не лише змогли перезавантажити владу, вони перезавантажили свою історичну пам’ять. У нас більше немає місця кремлівському «русскому міру», його світоглядні, церковні та політичні рудименти повністю відімруть за кілька років. І дай Бог, щоб у цей час українці і заходу, і сходу більше не ставали жертвами підлих ігрищ путінського Кремля.