Довгоносик як шанс

На початку минулого століття в американському штаті Алабама вирощували одну-єдину сільськогосподарську культуру — бавовну. І от рівно сто років тому популяція цієї комахи-шкідника дочиста зжерла весь урожай.

Рік у рік місцеві селяни отримували стабільні прибутки на монокультурі, гадки не маючи ні про які сівозміни. Та, опинившись на межі банкрутства, були змушені терміново розширити асортимент культур. Вибирати ж фермерам довелося не з огляду на кон’юнктуру ринку чи запити споживачів, а керуючись винятково гастрономічними уподобаннями жука. Алабамці вимушено посіяли на своїх полях тільки те, на що довгоносик не зазіхнув би, навіть конаючи з голоду. Окуповані шкідником поля вони заповнили кукурудзою, цукровою тростиною, кормовими травами та земляним горіхом — арахісом. Останній невдовзі й перетворився на основну місцеву сільськогосподарську культуру, став запорукою процвітання штату.

Того ж 1915 року справи місцевих фермерів налагодилися. У підсумку вони не тільки покрили завдані шкідником збитки, а й отримали неочікувано великий прибуток. Словом, довгоносик дійсно виявився їхнім благодійником.

Уже 1919 року в алабамському місті Ентерпрайз коштами вдячних фермерів звели пам’ятник, який дещо нагадує зменшену копію уславленої статуї Свободи. Тільки на голові її немає звичного вінця, а в руках замість факела — величезний жук — бавовняний довгоносик. На пам’ятнику викарбувані слова: «З глибокою вдячністю бавовняному довгоносику за те, що він став джерелом добробуту».

Перемагають ті, хто шукає у проблемі можливість...