За твердженням мого доброго знайомого, який давно живе в обласному центрі, його земляки останнім часом втомилися дивуватися «новаторським» крокам місцевої влади — настільки вони не передбачувані. «Ну, а обурюватися?» — поцікавився я. «А що обурюватися?! — чую у відповідь. — На чиновницькі примхи ніякого гніву не вистачить».

9 вересня ранковий дощик у Бердянську майже зовсім пригасив любов місцевих ветеранів до гарячкової кандидатки в президенти Наталі Вітренко: послухати «рятувальницю України» зібралася лише жменька виборців. «По максимуму», як і раніше, дісталося вiд неї не діючому режиму, а США, МВФ і лідеру нації Вікторові Ющенку. Відтак місцева влада вела себе прогнозовано спокійно: ніяких трун «від Корчинського»!.. І без них такі кандидати є непрохідними.

Історія ця — з цілком позитивним (і очікуваним) фіналом для нас і, напевне, з великим завершальним розчаруванням для «єдиного кандидата від влади» Януковича — бере початок у публікації «України молодої» від 17 серпня цього року. Саме тоді на наших сторінках з'явилася стаття Олександра Ляща та Данила Іваніва «Бігморди» (з підзаголовком: «У яку копієчку влітає наочне «тому що» кандидата Януковича»). Як пам'ятає наш читач, ми дали йому змогу помилуватися плакатами Януковича з деякими коригуючими уточненнями: «вибір 2004» пояснювався, приміром, тим що Віктор Федорович «зону хавав» і «тому що» він (тобто В. Ф.) — «пацан». Фото ми запозичили на сайті Maidan.org.ua. Такою є прелюдія.