Торговці совістю

      Кожен український співак, який би він не був аполітичний, щоразу на виборах стає фігурою на чиїйсь політичній шахівниці. На виборах працюють майже всі зірки. Вибори — шикарна можливість покласти до кишені кілька тисяч, а комусь — десятки тисяч понаднормових баксів. Бо політик, який замовляє музику, переплачує концертну «вартість» музиканта вдвоє-втроє — такі правила.

      Кожні вибори — президентські чи парламентські — ставлять наших артистів перед спокусою: гендлювати своїм іменем, яке здобував протягом багатьох років, чи залишитися осторонь дерибану і зберегти обличчя. Адже відомо: слово співака важить багато. В інтерв'ю «УМ» Віктор Павлік зачитав листа сім'ї з Луганська: «Не знаємо, за кого голосувати. Кажуть, ти за Януковича. Якщо ти за Януковича, то ми обов'язково за нього проголосуємо...». Один із дієвих методів переконати виборців — привести до них на повідку їхнього улюбленого співака, який скаже, за кого віддати свій голос.

      За таким сценарієм зараз проходить всеукраїнський тур «Молодь «проти», молодь «за», організований «Таврійськими іграми», які завжди обслуговували інтереси діючої влади. У Сумах та Чернігові акція відбулася 4 вересня, в Полтаві — 5-го, у Житомирі — 6-го, попереду, в основному, — міста сходу України, бо, як зізнаються самі співаки, на заході їх, як запроданців, розірвала б публіка. Як повідомляє сайт «Регіони України», мета цього туру — «напередодні президентських виборів 2004 року з'ясувати погляди, думки й бажання молодих людей та ознайомити з ними кандидатів на посаду Президента України і громадськість, залучити молодь до активної участі у громадсько-політичному житті країни та об'єднати її навколо близьких і зрозумілих для неї гасел, пропагувати кращі досягнення молодіжної культури».

      У Сумах, куди приїжджали співаки, акцію назвали ще й благодійною. Це «благодійництво», за свідченнями очевидців, проходило так. Погляди молоді з'ясовували просто: хочеш плакат з обличчям улюбленого співака — пиши в анкеті, що ти проти націоналізму і за патріотизм, проти вступу до НАТО і за дружбу та економічний союз із Росією, за рівні можливості української та російської мов в Україні; бігморди Януковича, «близькі й зрозумілі всім гасла» «Вибір 2004» та «Молодь — за Януковича!» уточнювали орієнтири — за кого голосувати з 26 кандидатів, а всіх незадоволених швидко заспокоювала міліція. Саме ця акція, «Молодь «проти», молодь «за», у якій пропонували взяти участь майже всім відомим і невідомим співакам України і, як відомо з надiйних джерел, спокушали втроє-вчетверо більшими, ніж звичайно, гонорарами, показала, хто є хто. Так, за інформацією компетентних джерел, Ірина Білик, «Скрябін», Наталка Могилевська, які зазвичай коштують 10 тис. доларів, отримали по 40 тис. доларів. Асія Ахат, Альона Вінницька, Віктор Павлік, «Грін Грей», Ірина Шинкарук теж не продешевили, хоч і поклали до кишені трохи меншу суму, а «Другу ріку» й «Тріаду» купили всього за 6 тис. доларів.

      Самі співаки, які погодилися гендлювати своїм іменем, небагатослівні. Андрій Кузьменко зі «Скрябіна» та Ірина Білик кілька разів переносили інтерв'ю з «УМ», та так і не знайшли часу. Ірина Шинкарук сказала: «Офіційно це не була акція на підтримку Януковича, а соціологічне опитування громадської думки. Я особисто не агітувала ні за кого, а співала пісні». Асія Ахат теж видалася янголом у плоті: «Я артистка, я поза політикою, я тільки дарую людям свою музику. Те, що беру участь в акції «Молодь «проти», молодь «за», не значить, що підтримую Януковича. Крім того, контракт нам запропонували «Таврійські ігри», про Януковича не йшлося». Того, що згодом усі видання зарясніють твердженнями, що зірки української естради у своїх зверненнях до присутніх підтримали кандидата на пост Президента України Януковича, співачки, звісно, не знали. Вони, яко невинні ягнята, взагалі нічого не знали, але їхній валютний гаманець чомусь «потовщав» на кілька десятків тисяч доларів. Наталя Могилевська свою участь у «благодійній» акції Януковича звела до акту патріотизму. Вельми цікавий такий патріотизм за 40 тис. доларів: «Назва туру «Молодь «проти», молодь «за» говорить сама за себе, — каже «УМ» Наталя. — Як громадянка України, я не можу бути байдужою до того, що відбувається в моїй країні. Порівняно з Америкою, в Україні мало політично свідомих молодих людей. Вони не приходять на вибори, і порожні бюлетені заповнює хтось інший. Мета мого виступу — підштовхнути людей бути політично активними, зробити свій, не чийсь, а саме свій вибір. Нашу країну ми робимо самі» (нашу країну ми гробимо самі. — Авт.). У Віктора Павліка теж була поважна причина співати за Януковича: «Вам важливо взяти в мене коментар і виставити все так, як вигідно редакційній політиці. Але ви ж і мене зрозумійте. Я — хто? Співак, творча людина... На все воля Божа, чєму бить, того нє міновать. Глоба ще рік тому пророчив, що новим Президентом взагалі буде невідома людина. А, може, через кілька місяців на землю інопланетяни прилетять і Президентом стане незнамо хто. А якщо серйозно, то я батько трьох дітей. І коли «Таврійські ігри» місяців два тому запропонували мені тур по Україні (йшлося тільки про концерти з метою закликати молодь у день президентських виборів не спати, а прийти й проголосувати, хто як вважає), я погодився  не роздумуючи. Деякі люди вважають, що я продажна шкура. Особливо на заході України... Але артисти не такі мільйонери, як усі звикли думати, я не сиджу на мішку з грошима. Щоб записати одну пісню, треба приблизно 2 тис. доларів, зняти кліп на цю пісню — 10—15 тисяч доларів, а щоб цю пісню взяли в ротацію провідні теле- та радіоканали, треба ще стільки ж. Якби я мав кілька пропозицій щодо підтримки кандидатів у президенти, то подумав би про свій вибір. Але мені запропонували вигідний контракт тільки «Молодь «проти», молодь «за». І я погодився, бо було б неправильно тільки iз симпатії до одного політика відмовлятися від грошей іншого, і сидіти, поклавши зуби на полицю, і жувати солому».

      У Сашка Положинського та Слави Вакарчука, в Олега Скрипки та Марійки Бурмаки нема трьох дітей, вони в них не жують солому (хоча навряд чи Віктор Павлік годує свою сім'ю сухарями), проте в них теж є родина, яку треба годувати, близькі, якими треба опікуватися. Їм, певне, теж хочеться слави і грошей. Вони від участі в турі відмовились, бо знають, що кожен виступ за певного кандидата дає тому кандидатові додаткові голоси. Бо до них, як і до всіх співаків, теж приходять листи iз зізнаннями: «Любий наш співаче! Ми не знаємо, за кого голосувати, а за кого будеш ти? Ми теж обов'язково проголосуємо за нього...» Вони не можуть передбачити, хто стане Президентом, але зневажають позицію тихушників, які бояться відмовити, «бо якщо Президентом стане Янукович, то мені буде кришка» (точна цитата одного зі співаків, які брали участь в акції «Молодь «проти», молодь «за»). Сашко Положинський «УМ» сказав: «Я відмовився найперше тому, що тур проходить під дуже щільною опікою Януковича, а він мені вкрай неприємний. Крім того, не всі гасла «Молодь «проти», молодь «за» є для мене зрозумілими. Наприклад, «Молодь проти націоналізму». Я вважаю націоналізм одним зi стрижнів, на якому тримається наша держава, і нічого поганого в такому явищі, як націоналізм, не бачу».

      Нічого поганого, безсумнівно, немає і в тому, що співаки, музиканти, як і всі інші громадяни нашої країни, можуть вибирати собі Президента до вподоби. І якщо Оксані Білозір подобається Віктор Ющенко, а Ані Лорак — Віктор Янукович, а ще комусь — Наталя Вітренко, на те воно й демократія. Але в тому то й річ, що більшості із тих, хто в цей тур поїхав, УСІ кандидати байдужі, як і байдуже, що вони проголошують і що вони завтра витворятимуть у цій країні. А хто вміє думати, той узагалі з огидою ставиться до кандидата-зека, але заспокоює себе і бреше нам, що я, мовляв, нічого зі сцени не кажу, моє діло маленьке — співати, моя хата скраю, зате потім я на ці гроші та-а-кий внесок в українську музику зроблю, що ого-го. «Звьозди» не несуть ніякої відповідальності за політиків, а ми, добрі, усе їм, талановитим, багатим і красивим пробачаємо. Співаки як обслуговуючий персонал з культури потрібні будь-якій владі, і приватні вечірки з розкрученими зірками ще ніхто не оголошував непрестижними, і якщо переможе той, хто їх замовив, він і потім віддячить, а якщо не той — теж можна знайти нагоду «підмазатися». Але скажіть, чому після цієї безпринципності, продажності й брехні завтра, після закінчення виборів я мушу вірити глянцевим обличчям, які безкінечно скаржаться на життя? Невже я, журналіст, чи ви — лікар, юрист, тракторист, продавець кіоску, живемо краще за цих нещасних, затурканих зірок.

      Артисти, що взяли участь в акції, звіряються в розмові «не для газети»: за що жити? Грошей нема, на концертах малі збори, а Янукович дає живі гроші, і яка різниця, крадені вони чи ні? І наші артисти прекрасно усвідомлюють, що після того, як їх безкоштовно возитимуть у кожний «червоний куточок», ніхто не буде купувати квитків за двісті гривень в Палац спорту, в Палац «Україна», на НСК «Олімпійський», на сольні концерти. Навіщо, коли ось він, Андрій Кузьменко, ось вони, Іра Білик, Могилевська, Вінницька, Павлік, «Грін-Грей», «Друга Ріка», Ані Лорак, «Тріада», на тарілочці з блакитним бережком, бери — не хочу?! Та й, слід очікувати, це не остаточний список. Адже передвиборча гонка тільки починається. Скоро буде новий завоз, імпортний. Із Росії і Білорусі. Улюблена група президента Путіна «Любе», «Леприконси».    

      Кому ще гроші потрібні, записуйтесь у «Таврійських іграх».