Антологія земельного дерибану

У землевласники — одним розчерком пера

Загадковий фермер із Чернігівської області на прізвище Шамрицький у рекордні строки отримав 4700 гектарів полтавських чорноземів у Чорнухинському, Лохвицькому та Гадяцькому районах. Бо напередодні такого карколомного успіху, на парламентських виборах восени 2014 року, він допоміг одному місцевому посланцю до парламенту знову стати народним депутатом. У Чорнухинському районі такий собі Ігор Серган отримав 34 земельні ділянки на території п’яти сільських рад (загалом 674 га) для створення фермерського господарства. Він, виходить, створив одразу 34 фермерські господарства. Хоча, за законом, одна особа може створити лише одне фермерське господарство, для чого їй надають одну земельну ділянку. А наступні вже — для розширення існуючого селянського фермерського господарства. Ці та інші факти казкового збагачення нікому не відомих людей наводили делегати недавнього виїзного засідання Асоціації фермерів Полтавщини у Миргороді.

— Певно, саме за подібний земельний дерибан очільника обласного комітету земельних ресурсів Кіровоградщини кинули у сміттєвий бак, а колишньому в.о. начальника Головного управління Держземагентства у Полтавській області спалили автівку, — підсумував голова Асоціації фермерів Полтавщини Віктор Галич.

Після Майдану усунули з посади керівника Держземагентства України Артема Кадомського. Та невдовзі він виринув… радником нового керівника. І все триває, як і раніше! — обурювалися фермери. — У Полтаву знову прислали чергового виконуючого обов’язки з Черкащини. Щоб роздерибанив земельку, яку не догребли попередні яничари? Чому в.о., а не повноцінний начальник Головного управління Держкомзему в області? Та тому, що персоналію виконуючого обов’язки не потрібно погоджувати з головою облдержадміністрації…

Супроти здорового глузду

Про факти, по суті, рейдерського захоплення землі, ухвалені на користь «латифундистів» судові рішення, війни між потужнішими і слабшими фермерами говорили на миргородському зібранні голови районних асоціацій фермерів. Усі обурювалися змінами до Податкового кодексу, прийнятими новообраною Верховною Радою на користь олігархів, які узаконюють кричущу несправедливість. У першу чергу — про ставки єдиного сільгоспподатку четвертої групи. Здоровий глузд відмовляється їх збагнути, бо вони нагадують алогічний ряд цифр. Судіть самі. Якщо маєш 40 га — платиш 25,1% від нормативної грошової оцінки землі. Якщо 50 га — 100%. А якщо маєш від 8 200 до 43 152 га, то сплачуєш від 2 до 0,9%.

Усі зміни, які недавно відбулися в питаннях оплати за землю, майже не зачепили наявних корупційних схем. Приміром, диференційованих можливостей встановлювати орендну плату на розсуд чиновників, великої кількості пільг, що дозволяють не платити податок значній кількості землевласників і землекористувачів, тощо.

Досі існує придумана азаровськими чиновниками система, коли договори оренди паїв не реєструються роками, надаючи чиновникам можливість забирати землю в неугодних фермерів. Після деяких законодавчих новацій стало навіть гірше, ніж при Януковичі. Замість того, щоб скасувати безглузду норму закону, що існує вже три роки, нова влада запустила масовий продаж прав оренди землі на аукціоні, не питаючи згоди власників паїв! Утричі збільшено фіксований податок для сільгоспвиробників. Не законом, а звичайним листом Мінрегіонбуду за підписом Володимира Гройсмана у 20 разів збільшено оціночну вартість землі. Через це, приміром, за тік чи ферму, що розташовані на території села, тепер треба платити 35 тисяч гривень на рік. Такою законотворчістю виробників штовхають до того, що вони змушені будуть вирізати корів та свиней.

Як і за владних «папєрєдніків», у Держземагентстві й нині процвітає корупція, вважає керівник фермерів Полтавщини Віктор Галич. Зокрема, існує так звана схема «$300/га»: платиш цей хабар — і тобі додому приносять уже готові документи на землю, яку ти захотів. Чималі земельні масиви взагалі ніде не обліковані й незаконно збагачують тих, хто їх захопив.

Етикетки змінюємо, наповнення те саме

А що ж саме Держземагентство? Зрозуміло, що існування подібних схем офіційно заперечується. До речі, нещодавно розпочалася реорганізація самого агентства. Воно перетворюється на Державну службу геодезії, картографії та кадастру. Водночас ліквідується Державна реєстраційна служба. Її повноваження передаватимуться Міністерству юстиції. Але де-факто ситуація наразі залишається майже незмінною.

Єдине помітне досягнення — скасування Кабінетом Міністрів податкової оцінки. Донедавна без участі оцінювачів не можна було укласти в нотаріуса угоди про купівлю чи продаж будь-якого майна. Таку оцінку раніше було дозволено проводити лише невеликому колу оцінювачів, які, користуючись монопольним становищем, брали за свої послуги великі суми.

Непроста доля складається в законопроекту, що стосується автоматичного перенесення всіх відомостей Державного земельного кадастру, які були зібрані до 2012 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Люди роками отримували державні акти, реєстрували договори оренди, а в 2013 році з’ясувалося: усе, що зареєстровано державою, треба ще раз перереєстровувати! Згідно з чинним законодавством, на реєстрацію відводиться 14 календарних днів. Проте ця норма часто не витримується, процедура розтягується на місяць, на півроку, а часом навіть і на рік. І люди знову змушені платити великі хабарі, щоб прискорити справу. Хоча автоматичне перенесення «старих» даних до нового реєстру докорінно вирішує наявну проблему. Цей законопроект у першому читанні ухвалила Верховна Рада попереднього скликання. Але до другого читання він так і не дійшов.

Закон «Про державну експертизу землевпорядної документації», на думку сільгоспвиробників, узагалі варто скасувати як такий, що суттєво бюрократизує роботу. За рахунок клієнта розробляється землевпорядна документація на відведення земельної ділянки. Згодом вона погоджується органами земельних ресурсів та іншими посадовими особами. А потому чиновники обласного рівня знову беруться перевіряти та затверджувати ці папери. Насправді ж ніякої експертизи не відбувається, просто чиновники перевіряють кількість папірців, наявність печаток та підписів. Однак оминути цю процедуру сьогодні не дозволяє закон. Це — приклад проблеми, яку можна і треба вирішити негайно.