«Людину роблять її манери», — так сучасні лицарі говорять щоразу перед тим, як набити морду негідникам.
Перед походом у кінотеатр, переглянувши трейлер до фільму «Kingsman: Таємна служба» чоловіка німецької супермоделі Клавдії Шиффер Меттью Вона, я оцінила його як черговий підлітковий шпигунський трилер із нотками чорної комедії, приперченої розумним британським гумором. Ідея картини, знятої на основі коміксів, виглядала простою як дошка: «Дай дорогу молодим!». Але ж ні. «Kingsman» має вікове обмеження «16 років». Тож сюжет видався набагато складнішим, де про таємну службу британців розповідається з любов’ю, і картина, до слова, знята на совість. Любителі екшенів уже встигли поставити фільму перші оцінки. І майже всі зійшлися на думці, що «Kingsman» заслуговує на 10 балів із 10.
Отож у XIX столітті в Британії була створена секретна організація Kingsman — аналог лицарського ордену, що стоїть на сторожі порядку в усьому світі. Фільм починається із провального завдання найколоритнішого агента Гаррі Харта. Під час його місії гине один із кінгсменів. Гаррі Харт в ідеальному костюмі, з ідеально зачіскою і в стильних окулярах обіцяє родині загиблого, що служба подбає про вдову з сином, якщо з ними щось трапиться. Ну а вже минуло 17 років, і хлопчик, якому він віддав медаль, посмертно вручену батькові, став дорослішим і зовсім без «гальм».
Прийшов час малого хулігана привчати королівським манерам. Уже і перше завдання не за горами — мільярдер із психологічними відхиленнями Річмонд Валентайн (Семюел Лірой Джексон) вербує найвпливовіших політиків і готує підступний план, спрямований проти всього людства. І тут як тут джентльмени в елегантних костюмах виступають проти божевільного лиходія. А далі все — як має бути в кіно — добро перемагає зло. Та тільки варто мати на увазі, як майстерно, весело і місцями з жорстокими сценами це показує режисер. Фінальний пасаж із барвистим квітчастим феєрверком, яким вибухнули голови залюблених у себе багатіїв, ще довго не залишає глядача у спокої. От би нам таку таємну службу і таких лиходіїв, які б очистили Україну від лукавого.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
