Начхали на Кубок

Стрімке зниження рівня дохідної частини російського бюджету змушує наших агресивних сусідів із півночі серйозно оптимізувати свої видатки. За останні півтора десятиліття спортивна індустрія РФ стала одним із найбільш привабливих місць, куди масштабно вливалися нафтодолари. Шик, блиск, красота — так говорили про життя російських спортсменів очевидці, зокрема й українські спортсмени та їхні тренери, котрі мали можливість на власні очі оцінити атмосферу життя своїх спортивних конкурентів. На жаль, дехто з наших співвітчизників не витримував спокуси й, у пошуках кращих умов існування, ставав під «триколор». Утім не виключено, що зовсім скоро їхнє солодке життя може закінчитися, адже грошей на підтримку високих стандартів у сусідньої держави катастрофічно не вистачає.

Приміром, для того, аби Російський футбольний союз зміг ліквідувати багатомільйонний борг із зарплати перед іноземним наставником збірної Фабіо Капелло, колись заможній структурі, яка кілька років тому, незважаючи на «цінник», виписала з Італії іменитого наставника, довелося брати кредит у одного з найбагатших олігархів країни — Алішера Усманова. За словами міністра спорту РФ Віталія Мутка, мільярдеру, який, до слова, є акціонером лондонського «Арсеналу», було соромно за те, що Росія, готуючись приймати футбольний чемпіонат світу-2018, не могла закрити борг перед головним тренером збірної. До слова, зарплатня дона Фабіо становить 6 мільйонів доларів на рік і є найвищою серед усіх очільників національних команд планети.

Власне, в останні роки футболу в Росії приділялася підвищена увага, хоча ні клубні здобутки, ні звершення збірної не відповідали кількості вкладених для їхнього розвитку фінансів. Також росіяни з легкістю витрачали кошти на підтримку старих, абсолютно неприбуткових, малоцікавих проектів, які, щоправда, мали для них важливе ідеологічне значення.

«Кубок Співдружності» — один із таких проектів, який із кожним новим роком свого існування втрачав спортивну привабливість. Зміна місця базування, ребрендинг назви та емблеми, оновлення формату турніру — все це мало впливало на його рейтинг. Це раніше у фіналі за участю київського «Динамо» та московського «Спартака» на трибунах збиралося близько 25 тисяч уболівальників. Останній же фінал «Кубка Співдружності» відвідала скромна аудиторія, що налічувала трохи більше двох тисяч глядачів. Цікаво, що у головному матчі турніру грали команди, які не мали жодного стосунку до СНД. «Молодіжка» Південно-Африканської Республіки взагалі прибула на турнір як дебютант i одразу стала його переможцем, здолавши у фіналі одноліток із Фінляндії. Зазначимо, що минулорічний переможець «Кубка Співдружності» — молодіжна збірна України — іще в жовтні відмовилася від участі в цьогорічному турнірі, на якому, не виключено, може й завершитися облік його існування. Як заявив учора почесний президент РФС В’ячеслав Колосков, «турнір потрібно закривати». «Ми додатково витрачаємо колосальні гроші заради того, щоб незрозуміло які команди приїздили, незрозуміло в який футбол грали і незрозуміло для кого, якщо врахувати, що на трибуни приходить 150—200 глядачів. Турнір утратив будь-який спортивний сенс», — у інтерв’ю виданню «Спорт уїк-енд» зазначив Колосков. І справді, проведення «Кубка Співдружності», переможцем якого стає команда, що немає жодного стосунку до тієї ж таки співдружності (до речі, вперше в історії змагань), виглядає недоречним.